Позавчора ввечері Верховна Рада України ухвалила Закон «Про вибори депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних і міських голів», що передбачає вибори до сільських і селищних рад за мажоритарною системою, до міських i обласних — за пропорційною. Про суть цього документа, зміни, які він передбачає, а також плюси й мінуси цих змін розмірковує завідувач Департаменту політичної соціології Інституту глобальних стратегій (ІГЛС) Уляна КИРІЄНКО:
— Ухвалений Верховною Радою закон про вибори до місцевих рад став останнім законодавчим акордом перед фінальним слуханням із політичної реформи. Нагадаю, що це третій виборний закон у пакеті виборчого законодавства — закони про вибори до Верховної Ради та вибори президента прийняли раніше. Зміна виборчого пакета законів — це крок із боку парламентської більшості, спрямований на залучення до процесу політреформи лівих парламентських сил — СПУ та КПУ. Тут виникає важлива технологічна проблема — відсутність кореляції між виборчою реформою (а зараз уже можна говорити про те, що, по суті, латентно пройшла виборча реформа) та змінами до Конституції, а саме — в способах розподілу влади та повноважень законодавчого і виконавчого органів. Іншими словами, еліти, вирішуючи тактичні завдання зміни політсистеми перед президентськими виборами, корекцію стратегічних або відкладають на пізніший термін, або розраховують на певний відкат назад. Це що стосується політичного контексту закону про місцеві вибори.
Стосовно самого закону можна сказати, що його приймали в умовах певного політичного цейтноту, коли багато гравців не до кінця розуміють можливі наслідки. Якщо говорити про те, що пропорційні вибори стимулюватимуть партії працювати на місцях, то не слід забувати, що таким ресурсом на сьогодні володіють тільки комуністи і соціалісти, а найдрібніші територіальні одиниці взагалі не знають, що таке партії. Тому говорити про територіальну партійність поки що рано. Інший важливий момент пов’язаний із тим, що зросте політизація місцевих громад. Тут можливі конфлікти і на рівні самих місцевих рад, і на рівні інституційному. У першому випадку вже є приклади — львівська облрада, де перманентно присутній політичний конфлікт в умовах роботи приблизно однакових за кількістю, але протилежних ідейно політичних сил. У останньому випадку можливий конфлікт між обраною радою та призначеним губернатором, у тому числі й із питання про те, хто має більшу легітимність. Питання партійної політизації місцевого рівня представництва також трохи дисонуватиме із завданнями місцевих рад, які мають переважно соціально-економічний і господарський зміст.
В ухваленому законі пропонується ввести пропорційну систему виборів депутатів Верховної Ради АР Крим. Така система створить додаткові труднощі, зважаючи на конфліктність історії взаємовідносин кримських органів влади та представництва національних меншин. Наявність єдиного округу в Криму зможе перекрити представництво корінних народів, які там проживають. Іншими словами, дана проблема знову залишилася невирішеною. Адже її можна було вирішити, якби депутати з великою увагою поставилися до інтересів цього регіону. Наприклад, можна було б передбачити не суто пропорційну систему, а змішану або пропорційну з кількома багатомандатними округами.
У процедурних моментах закону можна відзначити деякі неузгодженості. В документі міститься положення, згідно з яким чергові вибори до Верховної Ради та місцевих рад відбуваються одночасно. У такому випадку достроковий розпуск парламенту — ВР — може спричинити і перевибори місцевих рад?
