Будівля НМАУ, яка розташована в самому серці Києва, опинилась у епіцентрі всіх революційних подій Майдану. «День» вже писав про те, що саме з балкона Академії в критичну ніч на 19 лютого світло потужних ліхтарів допомогло оборонцям вистояти, а класичні монументальні колони прислужилися для них захистом. У стінах навчальної частини НМАУ всі зимові місяці мали можливість відпочивати й працювати активісти «УДАРу». А приміщення оперної студії ще вчора слугувало медичним закладом, в якому через стіни можна було почути репетиції оперного спектаклю або оркестру і гру на роялі, розташованого буквально в центрі лазарету для активістів Майдану.
Та навіть у самі неспокійні дні в Академії не замовкали звуки музики: концерти Тараса Петриненка озвучували думки і волю Майдану, а на колонах оперної студії «майорів» портрет Ференца Ліста і звучала його драматична симфонічна музика.
Ректор НМАУ Володимир Рожок ініціював скласти пошану героям Майдану поминальним концертом-реквіємом. Як високу честь сприйняли музиканти можливість взяти в ньому участь: капела «Думка», Хор студентів академії, ансамбль «Київські солісти» під орудою видатних майстрів Євгена Савчука та Володимира Сіренка. У їхньому виконанні звучатиме музика, якою в усьому світі оплакують героїв, — Реквієм Вольфганга Моцарта і Симфонія Дмитра Шостаковича, Адажіо Самуіла Барбера і «Аве, Марія» Йоганна Себастьяна Баха-Шарля Гуно, Сарабанда Бенджамена Бріттена і кантата Баха «Страсті за Матфеєм».
Ця музика поєднається з Шевченковим словом, озвученим відомими майстрами сцени — Ларисою Кадировою та Євгеном Нищуком, який здобув собі славу як «Голос Майдану». Вірші Кобзаря звучатимуть також у хорових творах видатних українських композиторів. Один із них — «Садок вишневий коло хати» Євгена Станковича. Про полеглих героїв Євген Федорович сказав такі слова: «Небесна Сотня — це велика трагедія, що сталася не тільки для рідних, які втратили своїх найближчих, це також трагедія і для країни, яка перебуває в такій стадії, що допускає розвиток таких подій.
Я розумію, коли американці знімають фільм, як марсіяни нападають на землян, або щось інше подібне, але коли свій свого вбиває і з якихось незрозумілих причин, це пояснити по-людськи неможливо.
Загинули, в основному, молоді люди, життя яких обірвалось, як кажуть, на злеті. І ці люди, які пішли, прагнули чогось іншого й кращого. Вони не бажали й не могли змиритися зі знищенням моральних цінностей, їм не потрібно було те життя, що їм нав’язали.
Гадаю, це в історії людській було, є й буде, але стати свідком таких подій дуже шкода. Нічого, що відбувається на цій землі, не буває випадковим, але дуже шкода, що це укладається в такі трагічні закономірності.
Я не знаю, що на нас чекає, але вважаю, що Небесна Сотня стала символом, — символом як національної боротьби, свідомості, так і частини історії минулого та майбутнього».
