«Пігмаліон» — остання робота легендарного режисера Сергія Данченка. Прем’єра відбулася 16 листопада 2000 року. Спектакль настільки вийшов веселим, яскравим і бенефісним (головні ролі зіграли провідні актори-франківці — Наталія Сумська — Еліза, Анатолій Хостікоєв — Хігінс, Богдан Бенюк — Елфрід Дулітл, Володимир Нечепоренко — Пікерінг), що ось уже сім сезонів «Пігмаліон» прикрашає афішу театру.
Напередодні ювілею «День» додзвонився до виконавиці головної ролі Наталії Сумської, щоб пригадати, як народжувалася ця вистава.
— Я мріяла зіграти героїню Бернарда Шоу ще у студентські роки, — зізналася актриса, — але все якось не складалося... Йшли роки і я вже думала, що моя «рожева» мрія так і залишиться нереалізованою. Але одного разу Сергій Володимирович Данченко сказав, що спонсори Театру ім. І. Франка (банк «Надра») просять поставити якусь комедію, і режисер вибрав п’єсу Б. Шоу «Пігмаліон». Знаєте, коли Данченко оголосив, що на роль Елізи Дулітл призначив мене, то серце ладне було вискочити з грудей. Моїми партнерами виступили Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк, Володимир Нечепоренко і ін. (до речі, саме наша четвірка грає всі сто спектаклів). Незважаючи на те, що в той період Данченко вже погано себе відчував, але на репетиціях панувала творча атмосфера. Сергій Володимирович чудово знав наш акторський потенціал і давав нам можливість пофантазувати над ролями. Він нам довіряв. Наприклад, спільно працюючи над «Білою вороною», ми з Хостікоєвим в игадали сцену гойдалок, а в «Енеїді» — пластичне рішення передачі характерів Дідони й Енея, закинули своїми ідеями і під час народження «Пігмаліона». На репетиціях ми показували режисеру свої знахідки: дещо він корегував, дещо відкидав, а деякі ідеї приймав. Знаєте, по його очах, а Данченко був людиною дуже стриманою, ми судили, наскільки у вірному напрямку йдемо. Якщо він посміхався і казав: «Так, може бути» — то на мові Сергія Володимировича це було найвищою його похвалою. Спектакль народивс я досить швидко (за два місяці) і те, що вистава вийшла видовищною і цікавою, багато в чому відбулося завдяки злагодженій команді: режисер — актори — сценограф (оригінальні декорації створив Андрій Олександрович Дочевський) — костюмер (Тетяна Соловйова) — хормейстер (Анатолій Навроцький, він же написав вірші) — балетмейстер (Борис Каменькович) і, звичайно ж, прекрасна музика Фредеріка Лоу. Переклад українською мовою зробив Микола Павлов. Я згадую роботу над «Пігмаліоном» як прекрасні миті творчості.
Я вдячна Данченку за те, що в моєму репертуарі з’явилася така чудова роль, як Еліза Дулітл, яку завжди граю з величезним задоволенням. 23 жовтня ми з партнерами присвятимо спектакль пам’яті Сергія Володимировича.
