Бліц-візит вищого українського керівництва, що завершився в понеділок у Москві, показав деякі підсумки та тенденції в економічних відносинах партнерів /конкурентів.
У зв’язку з цим не буде зайвим нагадати, що позитивне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами та послугами в січні-вересні становило $2,6 млрд., тоді як весь зовнішньоторговельний обіг (за даними Держкомстатистики) — $28,6 млрд. Це на 6,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому обсяги експорту, незважаючи на складну міжнародну кон’юнктуру, зростають темпами, що істотно випереджають темпи зростання імпорту. Нашими зовнішньоторговельними партнерами є 194 країни. А співвідношення обсягів товарообігу із СНД та іншими країнами продовжувало змінюватися у бік далекого зарубіжжя. Отже, Україна працює не тільки на традиційних із часів Союзу ринках, а й динамічно змінює структуру свого експорту.
Так що заяви російських керівників, зокрема прем’єра Михайла Касьянова, які неодноразово звучали в ході московської зустрічі, про те, що політика російського уряду настроєна на інтеграцію з Україною, можна розглядати не тільки як тиск, а як тверезе розуміння привабливості партнерських відносин. Щоправда, Касьянов відмітив, що всі проекти та нові пропозиції повинні розглядатися, виходячи з того, наскільки вони служитимуть інтеграції двох країн.
Відповідаючи на більш ніж дружні спічі (старшого за досвідом) колеги, український прем’єр дуже обережно підхоплював, а то й зовсім обходив інтеграційні мотиви та старався не йти далі заяв про те, що Україна нерозривно пов’язана економічними та культурними зв’язками з Росією. Коньком українського прем’єра, на відміну від російського, була тема створення зони вільної торгівлі між Україною і Росією. Позитивно оцінюючи результати року України в Росії, він у той же час звернув першочергову увагу на те, що головної мети — створення зони вільної торгівлі — ще не досягнуто. Виступаючи перед представниками української діаспори в Москві, Янукович пообіцяв у ході зустрічі з Касьяновим ухвалити рішення про те, «як прискорити цю роботу».
Однак цілком ймовірно, що практичним підсумком всіх інтеграційних заяв стане тільки візит в Україну (ще до кінця цього року) міністра економічного розвитку і торгівлі Росії Германа Грефа. За словами Касьянова, міністр обговорить питання координації дій двох країн при вступі до Світової організації торгівлі (СОТ). На думку Касьянова, інакше вступ до цієї організації принесе двом країнам не позитивні результати, а лише погіршить їхнє економічне становище. В. Янукович цей прогноз не спростував і заявив, що «ні Україну, ні Росію не чекають із розпростертими обіймами на міжнародних ринках».
Цікаво, що Росія ніби навіть пригальмовує темпи свого вступу до СОТ, добиваючись для себе ліберального режиму торгівлі з країнами СНД. Про це нещодавно повідомив директор зведеного департаменту зони вільної торгівлі Виконкому СНД Володимир Покровський. Він візначив, що за останні кілька років до СОТ приєдналися Киргизія, Грузія, Вірменія і Молдова. При цьому вступ до СОТ не виправдав очікувань Киргизії та Грузії на збільшення притоку іноземних інвестицій і зростання торгового обороту з країнами-членами СОТ. За останній рік, за словами Покровського, ці показники навіть скоротилися. На думку Покровського, ситуація, що склалася, може призвести до утворення «чорних дір», де можуть спотворюватися товарні та грошові потоки у зв’язку з різницею в можливостях держав-членів СНД. Однак, на думку спостерігачів, цей нюанс у російській політиці може свідчити насамперед про те, що її насправді більше хвилює не вступ до СОТ, а створення ЄврАзЕС і подальші (після вступу до СОТ) відносини з членами цього союзу.
Проте всі розмови російських політиків в інтервалі можливих відносин — від горезвісної інтеграції до неіснуючої на практиці вільної торгівлі — не заважають їм жорстко відстоювати національні інтереси. Так, у п’ятницю в Мінекономрозвитку РФ відбулося перше засідання робочої групи, що обговорює варіант міжурядової угоди у сфері торгівлі металопродукцією. Воно направлене на те, щоб покласти край «експансії українського металу на російський ринок», яка продовжується, незважаючи на введення з боку Росії різних захисних заходів.
За деякими даними, ця позиція, як і підсумки останніх московських переговорів взагалі, викликала певну стурбованість навіть у тих парламентських фракціях українського парламенту, які були і залишаються основою урядової більшості. До Москви вилетіли гінці, уповноважені більш детально розібратися в ситуації. Щоправда, їхні висновки цілком передбачувані. Багато українських парламентаріїв сьогодні не просто мають до Москви дружні почуття, а й бачать у ній невичерпне джерело ресурсів та ідей. Так, лідер депутатської групи «Народний вибір» Микола Гапочка сказав «Дню», що в Луганській області 740 кілометрів кордону з Росією і тільки тому вона «для нас, як сказав Президент, один єдиний партнер».
Але є й інші думки щодо українсько-російської інтеграції. Директор Київського центру Інституту Схід-Захід Сергій Максименко в розмові з «Днем» підкреслив, що саме слово «інтеграція» не є адекватним тоді, коли йдеться про українсько-російські відносини. «Це, безумовно, наш сусід і наш найважливіший економічний і торговий партнер, — відмітив експерт, — і він ним, звичайно, залишиться. Але наш вибір, про що неодноразово заявлялося (принаймні до цього візиту) на найвищому рівні, — це інтеграція в євроатлантичні структури». На думку Максименка, стосовно Росії було б правильніше говорити про партнерство, про добросусідські відносини, але не про інтеграційний процес. І тут, за його словами, навряд чи потрібні якісь зміни, незважаючи на те, що процес євроінтеграції проходить надзвичайно складно...
