Газет і журналів в Україні стали передплачувати трохи більше. Через структурні підрозділи «Укрпошти» на 1 липня проведено передплату 14,3 млн. газет і журналів. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року — це на 4 % більше, повідомляє Інтерфакс- Україна з посиланням на прес- службу «Укрпошти». У тому числі, передплачено 7,463 млн. примірників періодичних видань загальнодержавної сфери (109,7% у порівнянні з рівнем передплати минулого року на цю дату) і 6,776 млн. примірників місцевих видань (98,6% у порівнянні з першим липня 2002 року). Чи то українці вирішили відродити одну з традицій радянських часів, коли передплата на декілька видань була невід’ємною частиною життя кожної сім’ї, чи то наші співгромадяни більше стали цікавитися тим, що відбувається у країні й у світі.
Проте як свідчать дані передплати на друге півріччя 2003 року, до зарубіжних видань українці виявляють не надто підвищену цікавість. У порівнянні з відповідним періодом минулого року наклад передплати іноземних періодичних видань скоротився на 8,6 тис. примірників (12,6%). На 1 липня 2003 року він становив 60,575 тис. примірників. Загальний обсяг підписаних накладів складає: видань загальнодержавної сфери поширення — 52,2%, місцевих видань — 47,4%, зарубіжних — 0,4%.
КОМЕНТАР
Михайло ВЕЙСБЕРГ, президент Української Асоціації видавців періодичної преси:
— Складно говорити про якусь явну тенденцію, але добре, що кількість передплачених накладів не падає. Це збiгається iз дослідженнями, які проводила наша Асоціація. Можна виділити таку тенденцію: передплата на центральну пресу почала переважати передплату на регіональну. Що стосується скорочення накладів передплати іноземних видань, то, знову ж таки, важко щось проаналізувати, тому що паралельно відбувається процес українізації окремих проектів, які до цього були московськими. Один з прикладів — журнал «Караван історій». В експортному варіанті це була московська редакція, а вже цього року було організовано і українську. Тобто можна прослідкувати ще таку тенденцію: світові бренди, які створювали редакції у Москві і виходили російською мовою, розпочинають свій наступний етап — український.
