Останнього січневого дня, вперше на сцені Національної філармонії України, прозвучала музика видатного композитора Вівальді в незвичайній інтерпретації: кнопковий акордеон, клавесин і камерний оркестр.
Ідея та втілення в життя цієї програми належать Ігорю Завадському. Музикант постійно в творчому пошуку. За два десятиліття професійних виступів у Ігоря були різні періоди в житті: зльоти й падіння. Після закінчення консерваторії акордеонiсту довелося попрацювати в сільській глибинці. Але він відчував, що здатен на більше, ніж бути тільки акомпаніатором. Завадський багато й наполегливо працював, підвищуючи свою майстерність. Він брав участь і перемагав у найпрестижніших міжнародних конкурсах. Здавалося, що ось тепер його помітять на батьківщині, але нічого подібного. Довелося самому стати й менеджером, i продюсером, організовуючи концерти, записи на радіо і ТБ, випускаючи касети й альбоми. Непробивний мур бездушшя чиновників змусив Ігоря навіть наважитися на відчайдушний крок — грати в переході Майдану Незалежності в Києві. Це був не лише демарш, а й можливість привернути увагу до тяжкого стану українських музикантів. Не таємниця, що наприкінці 90-х, чимало професіоналів, незапитаних удома, стали масово виїжджати за кордон. Надходили пропозиції Ігорю Завадському. Він їздив на гастролі, але щоразу повертався.
Завдяки своїй фантастичній працездатності, музикант багато чого добився в професії. Він віртуозно володіє акордеоном. Має власний почерк, вкладаючи в кожний виконуваний твір безліч відтінків. Значна частина репертуару Завадського — власне «прочитання» класики. За словами музиканта, він певен, що акордеон — унікальний інструмент, якому підвладна будь-яка музика і своїми інтерпретаціями досить успішно доводить це слухачам на концертах. Не став винятком і його останній виступ.
У першому відділенні вечора прозвучали класичні твори Альбіноні, Альбеніса, Баха, Бетховена, Моцарта, вальси і ноктюрн Шопена, якi спочатку написані авторами для різних музичних інструментів: скрипки, фортепіано, органа, гітари, оркестру. Ігор Завадський зробив аранжування для кнопкового акордеона, й ці твори набули іншого сучасного «голосу». Музикант виступив натхненно. У його грі — гамма почуттів (ліричність, запальність, експресія, віртуозність), акордеон звучав часом як орган, часом як сопілка, часом як труба.
Друга частина програми подарувала меломанам прем’єру. Вперше у філармонійній залі звучав незвичайний дует, що об’єднував сучасність і старовину: кнопковий акордеон (Ігор Завадський) і клавесин (Світлана Шабалтіна). Наприклад, з особливою ніжністю було виконано бахівську «Сициліану». Над «Трелями диявола» Джузеппе Тартіні Завадський працював три роки, написавши власну транскрипцію. А щоб не наврочити, перейменував твір на «Янгольські трелі». Виконує його просто чудово.
У Концерті ля мінор і циклі «Пори року» («Зима» й «Літо») Вівальді Завадський солірував на акордеоні, ставши по суті «першою скрипкою». Йому акомпанували музиканти Київського камерного оркестру «ARCHI» («Смички»), диригент Ігор Андрієвський. Музикант у черговий раз продемонстрував, що його улюблений інструмент не тільки органічно вписався в класичну програму, а й додав до них тембральних відтінків, і що акордеону, в руках майстра, підвладно виконувати найрізноманітніші твори.
Навесні шанувальникам свого таланту музикант готує презент — випустить новий альбом «Мінор-3».
