«Київ травневий-2006» стартував потужно, представивши театралам хіт російських конів — виставу «Три високi жінки», поставлену режисером Сергієм Голомазовим за п’єсою американського драматурга Едварда Олбі, який 2005 року отримав престижну премію Спілки театральних діячів РФ «Гвоздь сезона». Виконавиця головної ролі, акторка Євгенія Симонова, з’явилася в несподіваному для глядачів амплуа — 92-річної бабусi, тонко передавши драматизм образу жінки, яка стоїть на порозі смерті. За філігранну акторську майстерність у «Трьох високих жінках» Симонова отримала «Кришталеву Турандот».
У Києві російські актори (Євгенія Симонова, Вероніка Бабичева, Зоя Кайдановська, Олексій Фроленко та Олена Iбрагімова) пішли на експеримент, зігравши «Три високi жінки» на великій сцені Російської драми. Як призналася Симонова після вистави: «Ми дуже хвилювалися, бо наша постановка камерна. У Москві ми дебютували в залі на 200 місць в «ГИТИС-Театре». Потім перенесли нашу виставу на малу сцену Театру ім. В. Маяковського (400 місць). Коли надійшла пропозиція виступити на фестивалі «Київ травневий», ми з організаторами стали думати: де показати виставу? Вирішили, що сцена Театру ім. Лесі Українки, незважаючи на те, що вона велика, може підійти. Я не приховуватиму, що всі ми, актори, зайняті в постановці, дуже хвилювалися. Перші хвилини мені здавалося, що нашої енергетики замало, щоб захопити публіку, але поступово я відчула, що ми з глядачами дихаємо в унісон. Я рада, що наша робота сподобалася киянам. У вас дуже суворі глядачі, й їхні високі компліменти — багато варті».
Про програму фестивалю «Київ травневий», його відмінність від попередніх розповів «Дню» його генеральний директор і художній керівник Олексій КУЖЕЛЬНИЙ:
— Наш фестиваль проходить увосьме. Ми завжди готуємо публіці сюрпризи. Нині розширилася географія учасників фесту: колективи з 18 країн покажуть 22 вистави. Можна сказати, що країни Центральної Європи стали постійними, базисними учасниками нашого фестивалю. Потроху з’являються нові імена. Річ у тiм, що дорогу гостям доводиться оплачувати за свій рахунок, і тому великі колективи привезти проблематично. Але кількісні показники — не головне. Нам важливо, що фестиваль має три спектри: ми знайомимо публіку з національними колективами (iз Сирії, Румунії, Білорусі), з оригінальними, пошуковими роботами (наприклад, вистава «Три високi жінки», показана москвичами), і нині ми представляємо широку програму майстер-класів.
Я переконаний, що зараз у нас у Києві настала чудова пора — театральної стабільності, хорошої відвідуваності вистав, концертів, але цю «благодать», на мій погляд, час підірвати... Ми довгий час не мали права на експеримент, боячись втратити публіку. Нині у Києві є 25 театрів, а фестиваль дає можливість побачити, як працюють колеги з різних країн. Я впевнений, що сьогодні ми стоїмо перед творчим кидком, який ще зроблять українські колективи. Наш фестиваль проводиться за фінансової підтримки м. Києва і спонсорів, і це дозволило організувати вісім майстер-класів, познайомити з різними творчими технологіями в театрі. Упевнений, що актори, режисери, критики, просто любителі театру відкриють для себе безлiч цікавого. Фестивальний глядач відрізняється від звичайної публіки. Наш глядач має свою етику: з одного боку, — суворий, а з іншого, — доброзичливий, уважний, відкритий, емоційний. Це створює певну ауру, яка з’єднує сцену і залу, допомагаючи акторам. Про це говорять усі учасники фестивалю і за цю енергетику люблять наш «Київ травневий».
— Трохи здивувала наявність у фестивальній афіші концерту естрадних артистів — легендарних чеських співаків Карела Готта і Гелени Вондрачкової...
— 30 травня в Національній опері, закриваючи фестиваль, пройде концерт чеських зірок естради. Гадаю, що любителям популярної музики цей подарунок сподобається. «Київ травневий» — фестиваль мистецтв, і я переконаний, що потрібно розширювати нашу програму. Я можу нагадати, що в минулі роки у нас виступали прекрасні вуличні колективи. Наступного року ми покажемо різні види мистецтв.
— Нинішній фестиваль проходить у післявиборний період. Представники нової влади допомагають вам?
— Про смаки та інтереси керівництва нічого сказати не можу, окрім того, що на відкриття фестивалю обіцяли прийти міський голова Києва Леонід Черновецький і посол РФ в Україні Віктор Черномирдін. Але, мабуть, щось надзвичайне їм перешкодило це зробити. До речі, завдяки допомозі російських дипломатів нам вдалося «отримати» у свою афішу Євгенію Симонову та її акторську компанію. А взагалі театральне керівництво — це не лише питання відвідування вистав. Зовсім не обов’язково урядовцеві любити театр. Я, наприклад, колись був фаном футболу, а нині — ні. Мені здається, що керівник повинен мислити в масштабі, в гармонійній цілісності. Питання полягає в тому, щоб естетична картина нашої столиці весь час прогресувала у різних напрямах, отримуючи адекватне фінансування. Я вважаю, що керівництво Києва повинно задуматися про серйозну об’єднавчу ідею. I з «Києва — колиски міст руських» — ми повинні перейти в розряд «колиски слов’янської культури». Багато що в цьому напрямі вже зроблено. У нас проводяться фестивалі та конкурси, організовані на честь великих киян: Лифаря, Горовиця. Ось у цьому напрямі й варто далі працювати.
Ми повинні думати про те, як формувати унікальну, неповторну спільність, яка називається — кияни. Мистецтво в цьому дуже допомагає. «Київ травневий» — фестиваль демократичний. Він працює не лише на глядачів, знайомлячи з цікавими колективами, творчими пошуками, але й є інвестицією в розвиток культурного середовища української столиці.
