Днями у Києві, в «PinchukArtCenter» було оголошено лауреата премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського. Ним став відомий сучасний прозаїк з Івано-Франківська Тарас Прохасько (на фото). Дипломи від засновника премії — Польського інституту в Києві — отримали також фіналісти Наталка Сняданко (Львів) і Сергій Жадан (Харків).
Важливість події в тому, що це була прем’єра: адже відзнака заснована саме цього, 2007 року (до речі, проголошеного ЮНЕСКО роком Конрада) Польським інститутом і присуджується українським письменникам за послідовність у реалізації творчого шляху, інноваційність форми, ламання стереотипів та універсалізм послання.
Як відомо, в Україні народилося багато поляків, творчість яких увійшла до світової культурної скарбниці — окрім Конрада (місце народження — Бердичів), це також засновник супрематизму, художник Казимир Малевич (Київ), геніальний балетний танцюрист — за незбагненний талант його ще називали «божим клоуном» — Вацлав Ніжинський (Київ), композитор Кароль Шимановський (село Тимашівка на Черкащині). Не є справедливим те, що творчість і життя цих митців не асоціюється ані з Польщею, ані з Україною. Тож, як стверджують засновники премії, запровадження цієї відзнаки дає можливість пригадати внесок поляків, які водночас є синами та доньками української землі, у формування світової культурної спадщини. Інші завдання — нагадати про видатного письменника і наголосити, що його постать є символом пан європейської (польсько-українсько-британської) культурної спадщини; привернути увагу українських еліт до українського коріння поляків, котрі досягли світового визнання; підкреслити роль Польщі як країни, що високо цінує творчі досягнення сучасних українських письменників у контексті спільної польсько- української культурної спадщини. Варто, між іншим, зауважити, що Україна свою роль щодо «високої оцінки сучасних українських письменників» навіть «у контексті спільної польсько-української культурної спадщини» підкреслює аж надто скромно.
Премія присуджується українському письменникові за життя, незалежно від місця його проживання. Кандидатури можуть висувати українські та іноземні культурні інституції, наукові центри, видавництва, творчі об’єднання та приватні особи. Лауреат отримує грошову винагороду у розмірі 20000 гривень. Польсько-українське журі у складі письменника Юрія Андруховича (Україна); критика-публіциста Боґуміла Бердиховська (Польща), генерального директора телеканалу ICTV Олександра Богуцького (Україна), літературознавця Тамари Гундорової (Україна), директора Польського інституту в Києві Єжи Онуха (Польща) визначило фіналістів серед 22 претендентів. Остаточний вибір є, безумовно, найкращим. Адже Тарас Прохасько, як ніхто з решти наших прозаїків, працює над мовою, занурюється в неї настільки глибоко, наскільки можливо. Його твори можуть здаватися складними, але насолоду від їх повільного, із зупинками та смакуванням, читання не порівняти ні з чим.
Появу нової і поки що не заангажованої премії можна тільки вітати. Побоювання, скоріше, у тому, що присуджуватимуть її раз на два роки; але де ж знайти стільки достойників у нашому красному письменстві, щоб вистачило хоча б на наступне десятиріччя?
