Крім того, постановою від 10 березня збільшено на 549 автомобілів ліміт легкових автомобілів, які обслуговують центральні органи виконавчої влади і підпорядковані їм територіальні органи. Лютневою ж ухвалою уряду цей ліміт було скорочено на 489 одиниць. Щоправда, в прес-службі уряду «Дню» повідомили, що йдеться про скорочення числа автомобілів, закріплених за апаратом Кабміну, а ось збільшуватимуть автопарк МВС, митниці і інші подібні структури, які гостро потребують патрульних машин і машин супроводу...
У принципі, платники податків, на яких «повісили» додаткових декілька сотень чиновників, навряд би здивувалися такій ухвалі Кабміну, якби його глава не вважався «цiлковитим» ринковиком. І в перший місяць своєї роботи новий уряд не раз декларував свою прихильність адміністративній реформі (одна з складових якої — скорочення апарату виконавчої влади). Крім того, члени Кабінету неодноразово підкреслювали, що уряд спробує відійти від практики своїх попередників і буде скоріше створювати правила гри на ринку, аніж активно втручатиметься в процес; що жити треба за коштами, а тому треба відмовитися від витрат непершої потреби (автомобілі, комп’ютери) і пільг (в т.ч. армії і міліції). Але виявилося, що і нашому найбільш реформаторському урядові не вдалося уникнути дії закону Паркінсона: число службовців зростає і приріст не зміниться від того, поменшала чи зросла кількість справ, чи їх не залишилося зовсім.
Звичайно, доля правди у словах першого віце-прем’єра Юрія Єханурова про те, що бюрократів на душу населення в нас уже менше, ніж в інших країнах, є. Але, по-перше, ми не настільки багаті, щоб дозволяти собі утримувати таку армію чиновників (тим більше, як підкреслював Паркінсон, обсяг роботи чиновників ніяк, або майже ніяк не пов’язаний з числом людей, котрі виконують цю роботу). А по-друге, будь-яка реформа має бути насамперед послідовною та рішучою. У нашому випадкові, схоже, потрібно говорити або про деяку поспішність рішень уряду, що не прорахував до ладу свої реальні потреби, або про його ж, уряду, деяку нерішучість, завдяки якій нижчестоячі структури можуть, при бажанні, домагатися змін на свою користь. Чи виявить цілеспрямованість Кабінет, чи ж благі наміри такими й залишаться, ми дізнаємося з його подальших кроків. Однак безсумнівно те, що просте скорочення кількості держслужбовців, навіть якщо воно відбудеться, далеко не зніме проблему чиновницького засилля — потрібні якісні зміни в роботі державної машини, зокрема, в плані прозорості цієї роботи. Поки цього не станеться, чиновник залишатиметься навіть не «необхідним злом», як у країнах, де суспільство вміє відстоювати свої інтереси перед державою, а природним ворогом платника податків. Тут доречно пригадати, що в Україні останнім часом найбільш стабільно розширюються, за даними Рахункової палати, саме органи фіскальної системи. Виходить, будемо збільшувати штат, щоб збирати більше податків, щоб утримувати штат, що збільшився, який збере ще більше податків... Так триває вже досить довго. Але не може тривати нескінченно, тож хотілося б, щоб уряд, вступивши на шлях реформ, пройшов його до кінця. До речі, в «побутовому» додатку до законів Паркінсона — законах Мерфі — сказано: «ймовірність позитивного або негативного закінчення справи становить 50%, але ймовірність спрацьовування цього закону на вашу користь — мінімальна».
ДО РЕЧІ
За оцінками Світового банку, чисельність держслужбовців в Україні одна з найнижчих в світі, заявив учора урядовий секретар Кабміну Віктор Лисицький. «У нас їх менше приблизно в 10 разів порівняно з іншими країнами», — передає його слова Інтерфакс-Україна. Урядовий секретар послався на «офіційні дані Всесвітнього банку», які містяться в меморандумі, надісланому ВБ прем’єр-міністру В.Ющенко та уряду. Коментуючи хід адміністративної реформи в Україні, В.Лисицький заявив, що ця реформа не має на меті автоматично скоротити держслужбовців, а скерована на підвищення ефективності державного управління. За його словами, ефективність держуправління повинна бути покращена таким чином, щоб «забезпечити проведення реформ».
