Вчора прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко підбила підсумки свого візиту до Москви. Після того, як Україна проявила «активність» у грузинському питанні всі, починаючи від Президента до рядового українця, зрозуміли — переговорний процес проходитиме нелегко. Додатковий тиск створювала й наявність заборгованості RosUkrEnergo AG, за закачані ним 11,2 млрд. м3 до українських підземних газосховищах. За словами прем’єрки, НАК «Нафтогаз України» готовий оформити права власності на цей газ і розрахуватися за нього з «Газпромом». Однак, не зважаючи на всі перепони, переговорникам все-таки вдалося досягнути позитивних результатів.
Предметом особливої гордості стало те, що у підписаному україно-російському міжурядовому меморандумі про відносини в газовій сфері, з 1 січня 2008 року зазначається про перехід ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» на прямі поставки газу. Сьогодні ж цим опікується компанія RosUkrEnerg.
У питанні переходу української економіки на загальноєвропейський рівень розрахунку за газ Тимошенко повідомила наступне: «Протягом трьох років перейдемо на формульний підхід, на нормальні ринкові ціни. При цьому «Нафтогаз України» буде єдиним імпортером газу». Те ж саме стосується і збільшення ціни на транзит газу, додала вона. «Неправильно, що тривалий час ціна за транзит не піднімалась», — сказала прем’єр-міністр.
Ціна ж кубометру блакитного палива залишається таємницею за сімома замками. Чому так? Тимошенко скаржиться, що зробити це заважає невизначеність з ціною на газ у країнах Середньої Азії. Натомість обіцяє протягом місяця вирішити це питання та ще подбати про підписання довгострокових контрактів «як мінімум на 10 років».
Такі обіцянки опозиція вважає балаканиною і називає візит Тимошенко «порожнім». «Невизначеність із ціною газу несе значні ризики для країни, оскільки без неї — як одного з основних макроекономічних показників — неможливо підготувати державний бюджет на 2009 рік», — підкреслив заступник голови Партії регіонів, народний депутат, екс-міністр палива та енергетики Юрій Бойко.
Іншу оцінку візиту Тимошенко дають експерти. «Не залежно від того, хто б поїхав на переговори до Москви, навряд чи результат був би кращим, — вважає директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар. — Це та ситуація, коли не їхати не можна, бо потрібно підтримувати діалог, але очікувати, що тільки одна поїздка вирішить всі питання, не можна». Невизначеність з ціною на газ експерт пояснює відсутністю в «Газпрома» чіткого прогресу у питанні формульної ціни, про яку сторони домовилися раніше. До того ж, російський газовий монополіст має серйозні проблеми, які зумовлені як з фінансовою кризою у світі, так і внутрішніми проблемами. Але загалом відкинувши всі ці фактори і спираючись тільки на динаміку зростання газових ціна минулого року, при переговорах можна вийти на $270—340 за тисячу метрів кубічних.
Але ж на ціну газу впливає ще й вартість нафти. Світові ціни на неї вже наблизилися до позначки $ 90 за бариль. І це не межа, вважають світові експерти. З початку тижня ціни на нафтові ф’ючерси вже знижувались тричі, а «чорне золото» на біржах подешевшало майже на $13 за бариль. Тому «кожна сторона зацікавлена у певній паузі», — пояснює Гончар. Якщо ціни на нафту падатимуть, то Україна отримає додаткові підстави для меншої ціни на блакитне паливо. Якщо ж нафта зросте в ціні, то перевагу отримає «Газпром».
Як би там не було, але вартість газу залежатиме і від політичного компоненту в стосунках двох країн. І це на зустрічі з Тимошенко добре дав зрозуміти прем’є-міністр Російської Федерації Володимир Путін. «Росія буде будувати відносини з будь-якими державами, і в тому числі з Україною, «дзеркальним чином», — повідомив він. А щоб підсилити ефект від сказаного ще нагадав, що «прийшла осіння пора, а восени як відомо всі хвороби загострюючи». Мовляв, контекст читайте між рядків.
Оскільки Росія відчутно втратила в своєму світовому іміджі через минулорічні газові війни та нещодавні події на Кавказі, то вона буде змушена ставитися до використання жорстких методів у газовому питанні, як то закручування-відкручування газового вентиля «по барському велінню». Цим потрібно скористатися Україні, яка може виторгувати максимально прийнятну ціну газу для своєї економіки і не зрадити, при цьому, національним інтересам. «Але успішний результат буде тоді, коли існуватиме консолідована позиція держави у газовому питанні. А не так, що уряд має одну позицію, Секретаріат Президента і Президент — іншу, а у парламенті взагалі звучить третя», — підсумовує Гончар.
