Сенсаційне оприлюднення Григорієм Омельченком документів, які свідчать про те, що СБУ збирало дані про політичну прихильнiсть газет і телекомпаній у Миколаївській області до діючого Президента, адекватної реакції у вітчизняних ЗМІ не мало. Про причини такої «змови умовчання» багато говорити не варто — вони загальновідомі й укладаються в ту ж схему відносин президентської команди із ЗМІ, що й політичний розшук. Зате минулої суботи газета «Факты и комментарии» опублікувала інтерв'ю з першим заступником голови СБУ Юрієм Землянським, в якому генерал стверджував, що поява цих документів у Омельченка — всього лише «штатна операція СБУ, спрямована на виявлення каналів витоку секретної інформації». Цей поворот сюжету, схожий на спробу зберегти добре обличчя за поганої гри, ми попросили прокоментувати ряд провідних журналістів України. 1. Чи можна назвати відомості, оприлюднені Григорієм Омельченком, політичним розшуком, спрямованим проти преси? 2. Чи вважаєте ви доказовими й прийнятними пояснення з цього приводу першого заступника голови СБУ Юрія Землянського, опубліковані в газеті «Факты»?
В'ячеслав ПIХОВШЕК, «Студія 1+1», «Епіцентр»:
— Гадаю, що пояснення Юрія Землянського все розставляє на свої місця. Його коментарі про те, що проводилася спецоперація для відстеження шляхів витоку інформації з СБУ, мені здаються переконливими. За даними, які маю я, СБУ в цій ситуації закон не порушувало, не займалося політичним розшуком суперників нинішнього Президента. Як натякає Землянський, саме через канал витоку цей документ і потрапив до Омельченка. Це лише перша подібна акція, й вона не дає нам підстав говорити про системність подібних дій. Якщо подібні витоки не повторюватимуться, то можна тільки поаплодувати СБУ за операцію з виявлення джерел витоків.
Микола КАНIШЕВСЬКИЙ, радник і прес-секретар спікера ВР Олександра Ткаченка:
— Заява Юрія Землянського для мене звучить непереконливо. Мені здається, силові структури в передвиборному марафоні все-таки задіяні, і, на мою думку, подібний документ (доповідна записка Л. Деркача помічникові Президента В. Литвину) міг існувати. Те, що президентською адміністрацією відстежуються всі ЗМІ, — це факт. Публікації у «Фактах» я не довіряю. Все-таки, напевно, варто перевіряти канали витоків на інших речах, і не з такими резонансними скандалами.
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, член Нацради з питань ТБ і РМ:
— Не знаю, реально відстежували ці витоки чи це лише виправдання, тому важко щось коментувати. Питання навіть не в тому, відстежує СБУ позиції газет і телеканалів чи не відстежує. Зрештою, це абсолютно не секретна інформація, будь-яка менеджерська або інша служба може її сама зібрати й проаналізувати. Але річ у тім, як на ці відомості реагують держоргани. Якщо преса критикує владу, то на цю критику можна реагувати по-різному: або закривати ЗМІ, або виправляти свої помилки. Вважаю, що в нас повинні бути механізми, які захищають ЗМІ від будь- якого зовнішнього тиску. А збирати інформацію можна, але методи її збирання мають відповідати закону.
Євген ЯКУНОВ, перший заступник головного редактора «Киевских Ведомостей»:
— Зазвичай з СБУ не «витікає» те, що не має «витекти». Якщо був «витік», значить його санкціонували на найвищому рівні. Крім того, факти Григорія Ємельяновича завжди треба ділити на два. Скільки разів було, що він заявляє про гучні викриття, а під час розслідування виходить пшик. Цілком можливо, що виступ Омельченка розіграно самим СБУ. Хоча елементи політичного розшуку за допомогою СБУ, може, й є, але це треба доводити.
Ігор ЛУБЧЕНКО, голова Спілки журналістів України:
— Я був на цій прес-конференції Омельченка, й скажу, що говорив він досить доказово. Я впевнений, що такий же аналіз проводиться й у всіх інших областях. Моє глибоке переконання, що СБУ не повинна займатися аналізом, які газети та телеканали кого з кандидатів підтримують, оскільки це робиться на замовлення лише одного привілейованого кандидата. У служби безпеки є зовсім інші функції. Що стосується подальших роз'яснень Юрія Землянського в газеті «Факты», мовляв, це була операція для перевірки каналів «витоку», то її перевірити неможливо. Не виключено, що це спроба приховати проколи в роботі СБУ. Ця точка зору підтверджується й стилістикою самого документа. Якби в ньому йшлося про всіх кандидатів у президенти — це одне. А так виходить, що служба безпеки держави відстежує не ворогів України, а законних суперників нинішнього президента. І в цьому контексті документ, представлений Омельченком, дуже схожий на правду.
