Безумовно, мотивацію тих, хто відповідав подібним чином, зрозуміти нескладно — важко змиритися з тим, що хтось поряд успішний, коли сам не можеш забезпечити навіть своїх елементарних потреб (питання щодо того, чому не можеш, в цьому випадку рідко спадає на думку). Але незважаючи на те, що «ситий голодному — не товариш» — думка у нас досить поширена, сміливо можна стверджувати, що голодний голодному — не товариш тим більше: можливо, вони і не з’їдять один одного, але й піклуватися про якість життя ближнього навряд чи будуть.
Ще в античних письменників зустрічається таке словосполучення як artes liberales (вільні мистецтва), які називалися так тому, що займалися ними вільні громадяни, які мають для цього відповідні матеріальні умови. І хоч політика не входила до класичного набору вільних мистецтв (наук), вищенаведене визначення стосовно неї більш, ніж справедливе. І тому праві, мабуть, все ж ті, хто дотримується думки, що політик повинен і може бути багатим (з єдиною обмовкою — дуже бажано, щоб багатство було нажите законним способом), оскільки це значною мірою визначає свободу його дій і навіть думок.
Так, і ще одне. Враховуючи особливості політичної конкуренції в нашій країні (та й не тільки в нашій), політика — заняття досить дороге. І політик, що «прибіднюється», часто виглядає не досить чесним. А на запитання: «Чи повинен політик (лідер партії) бути чесним?», відповідь, очевидно, може бути тільки одна. Без варіантів.
