У той час, як в Україні дорожчають комунальні послуги, в місті Нікополь вони почали... дешевшати. Днями місцева влада знизила тариф на водопостачання практично на чверть. Секрет дива досить простий — новий мер Нікополя Руслан Токар почав свою діяльність із того, що вирішив проаналізувати складові при формуванні тарифів. Виявилось, що водою в місті до останнього часу відали два підприємства. Міськводоканал подавав воду, а підприємство «Західне» займалося очищенням стоків. Мер вирішив їх об’єднати, і очисні станції перейшли у відомство водоканалу. Тепер немає подвійних податків, додаткових витрат і, головне, роздутого штату, в якому управлінців було більше, ніж робітників. Правда, ухвалення рішення про об’єднання двох підприємств викликало в міськраді бурю. «Якби рішення про злиття підприємств не ухвалили, то тариф виріс би до 5,20 гривні за метр кубічний, — говорить Токар. — Замість цього нам удалося знизити його до 3,89 гривні. Це економічно обгрунтований тариф, прорахований фахівцями».
За словами мера, спроби об’єднати два підприємства робилися неодноразово, та закінчувалися безуспішно. Тим часом, вони продавали один одному послуги з урахуванням 20 % ПДВ, накручували тариф. Крім того, «розірваність» послуг мала інші негативні наслідки. Перш за все, була закрита дорога для інвестиційних проектів, розроблених під замкнутий цикл. До того ж високий тариф не стимулював зростання рівня оплати послуг, що надавалися. «Який сенс підвищувати тарифи, якщо люди не платитимуть? — говорять в мерії. — Гроші повинні працювати, але різке подорожчання веде лише до зростання заборгованості». Тепер в Нікополі відзначається зростання проплат на 40 %.
Проте зупинятися на досягнутому міський голова Нікополя не збирається. Зараз він прораховує можливість зниження квартплати і тарифу на централізоване опалювання.
КОМЕНТАРIІ
Валерій БОРОВИК, голова правління альянсу «Нова Енергія України»:
— Приклад Нікополя суто локальний, хоча й досить позитивний. Проте дуже важко оцінити його довгострокову перспективу, як і дати економічне обгрунтування діям місцевої влади. На перший погляд важко зрозуміти, чому таку левову частку в структурі тарифу на воду займали податки підприємств, які постачали воду населенню, і заробітна плата керівного персоналу! Можливо, дії мера Нікополя — це лише своєрідний політичний маневр, щоб завоювати прихильність електорату.
У свою чергу, економічно обгрунтований тариф, про який сьогодні так жваво дискутують експертні кола, — це дуже неоднозначна українська проблема, яка має, як мінімум, дві грані. По-перше, справді, усі нині діючі тарифи, за якими українцям доводиться оплачувати рахунки на тепло, освітлення і воду, є економічно необгрунтованими, велику їхню частку становлять субсидії органів місцевої влади. З іншого — донині залишається незрозумілим механізм розподілу цих коштів. За що платить населення і куди йдуть оті дотації?
У цілому, говорити про зменшення тарифів на житлово-комунальні послуги в Україні сьогодні немає підстав. Стан, у якому нині перебувають тепломережі (зношеність сягає 60%), мережі водопостачання, не дає підстав для подібних оптимістичних настроїв. Зараз уся ця інфраструктура гріє повітря, землю і забруднює навколишнє середовище, а в її реконструкцію та модернізацію не вкладається жодної копійки. Тому українські домівки, в яких зберігається нормальний температурний режим і без проблем та ексцесів проходить опалювальний сезон, можна порахувати на пальцях.
Висновок один і не дуже оптимістичний — зменшення на «комуналку» для українців поки що дуже примарна перспектива, незважаючи навіть на численні обнадійливі закиди влади щодо оснащення житлового комплексу енергозберігаючими та енергоефектвними технологіями. На це все потрібен час, а гроші на латання дірок треба вже сьогодні.
Сергій БУЛЬБАС, президент Всеукраїнської асоціації приватних інвесторів ЖКГ:
— Згідно ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», підприємство не може бути планово збитковим. Сьогодні, на жаль, має місце порушення цієї норми закону. Так, тарифи на послуги підприємств централізованого теплопостачання відшкодовують видатки підприємств лише на 62%. Хотілося б нагадати, що з серпня 2010 року ціна на газ зросла на 50%, зросла також мінімальна заробітна плата, вартість електроенергії. У структурі тарифу на тепло лише одна газова складова складає від 60 до 80%. Тарифи ж на тепло підвищились лише на 10—15%. От вам і відповідь, чи є економічні підстави для зменшення тарифу.
