Оцінювати становище в Україні лідер ЛДПР почав з історичного екскурсу, пристрасно звинувативши греко- католиків в розгромі трьох православних єпархій в Західній Україні на початку 90 х років. Його історичнийаналіз не включив, однак, подій 1946 року. Тоді Греко-католицька церква була зметена з лиця своєї історичної території «компетентними органами», її духовенство опинилося в Сибіру або в підпіллі, а все церковне майно, в тому числі і храми, були передані Російській православній церкві. Ця історична обставина не заважає тим часом Московському патріархату постійно вимагати «відновлення історичної справедливості» якось забуваючи, що протягом 400 років греко-католицькі церкви займали домінуюче становище в Західній Україні.
Як повідомляє православний Інтернет-журнал «Соборность», відсутність критики на адресу уніатів та української влади Жириновський пояснює бажанням Заходу «відірвати Україну від Росії», зробити так, щоб громадяни України «перестали себе відчувати православними». Подібну тактику він розцінив як «спосіб ідеологічної диверсії, продовження «холодної війни».
Щоб протистояти подібним тенденціям, лідер ЛДПР висунув на зустрічі з митрополитом Кирилом цілу низку цікавих ініціатив. Таких, наприклад, як поїздки православних агітаційних поїздів в Україну, фестивалі православ’я та православні телемости. Підтримку православних віруючих України повинні організувати і російські органи влади, вважає Жириновський.
Важко не помітити, що запропоновані паном Жириновським «ініціативи» дуже скидаються на засуджені ним самим «способи ідеологічної диверсії» і означають не що інше, як втручання у внутрішні справи України. А можливо навіть — оголошення їй «холодної війни».
На закінчення відзначимо, що є один єдиний і дуже ефективний спосіб зробити так, щоб українці почали «відчувати себе православними», а пан Жириновський перестав хвилюватися. Це — не заважати створенню незалежної помісної Української православної церкви.
