«Не згадуватиму назву газети винятково тому, що це вже не перший подібний випадок і, думаю, не останній», — у таких формулюваннях один із столичних журналістів написав про рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня, згідно з яким Україну було визнано винною в порушенні свободи слова за заявою «Української прес-групи», видавця газети «День» (докладніше про це — див. № 56). Своїм рішенням Європейський суд підтвердив, що оціночні судження журналістів, на відміну від випадків перекручування фактів, непідсудні, а політики мають бути готові до посиленої критики з боку ЗМІ. Рішення, прийняте на підставі загальноєвропейських норм, стало першим подібним рішенням для України. Але журналіст, який «посоромився» згадати «День», чомусь цього не знав.
А от учасники семінару, організованого Національною спiлкою журналістів України для регіональних ЗМІ, сприйняли рішення Європейського суду як загальний орієнтир для всіх вітчизняних мас-медіа. І, виступаючи вчора перед ними, головний редактор «Дня» Лариса Івшина висловила надію, що позиція заступника міністра юстиції Валерії Лутковської (яка 12 квітня на прес-конференції в НСЖУ відзначила, що це рішення матиме велике значення для законодавства та судової практики в Україні) стане офіційною позицією, й Міністерство юстиції не подаватиме апеляцію.
У тому, що місце для застосування цієї норми знайдеться й у сучасній Україні, сумніватися практично не доводиться. Значну частину бесіди було присвячено «непорозумінням» у діях нової влади. Скориставшись тим, що одним з виступаючих на семінарі був Михайло Дорошенко — редактор «України молодої» та позаштатний радник Президента з питань інформаційної політики, Лариса Івшина звернула увагу на необхідність публічної реакції влади на значимi проблеми, що накопичуються в інформаційному просторі. Серед випадків, на які влада не відреагувала, було названо, наприклад, такі: публікація академіка Валерія Степанкова «Привид «хунвейбінізму» — загроза демократії» («День» № 39), у якій, зокрема, йшлося про спроби за допомогою революційно налаштованої студентської молоді змістити ректорів кількох ВНЗ (яких зробили відповідальними за методи керування старої влади), з приводу чого ніхто з нової адміністрації не висловив свого ставлення. Оприлюднені в iнтернеті десять запитань Олександра Ельяшкевича, одне із яких, наприклад, стосувалося того, чи правда, що Борисові Березовському за допомогу під час виборів обіцяно «Укртелеком», «1+1» та інші об’єкти. Поява на Донеччині «чорних списків», про що говорив адвокат Андрій Федур та ін. Михайло Дорошенко погодився, що реакція від офіційних осіб має бути і дав зрозуміти, що посприяє цьому. Але хоч як би там було, норма про готовність політиків до критики в свою адресу з боку ЗМІ й у майбутньому буде дуже актуальною...
КОМЕНТАРІ
Оксана ЗБІТНЄВА, редактор газети «Телеэкспресс», м. Комсомольськ, Полтавська область:
— Звістка про рішення Євросуду на користь газети «День» стала приводом для радості, тому що це — дійсно прорив. Особисто для мене як представника регіональних ЗМІ це ще й міцна платформа для того, щоб була можливість відстоювати свої інтереси та дати представникам влади зрозуміти, що зі ЗМІ маніпулювати, взагалі, досить складно — за бажання самих ЗМІ. І я вважаю, що, у першу чергу, цим має пишатися українське суспільство.
Ірина ХРОМЕНКО, відповідальний секретар газети «Нова доба», м. Черкаси:
— Я думаю, що рішення Європейського суду стане орієнтиром для всіх українських ЗМІ, прикладом того, як можна відстоювати свої права в рамках законодавства. Хоча на регіональному рівні втілювати цю практику буде важче. По-перше, не всі газети можуть дозволити собі скористатися послугами адвокатів. По-друге, суди на регіональному рівні — це часто такий орган, де відстоювати свої права дуже складно: судді — однi й ті ж, і після постійного спілкування з тим чи іншим виданням у них нерідко формується упереджене ставлення до нього. Тому можна говорити про те, що назріла судова реформа. Проте, якщо є прецедент — виходить, є шанс на справедливі рішення.
Едуард ЗАЛУСЬКИЙ, газета «Володимир вечірній», м. Володимир-Волинськиий, Волинська обл.
— Хочу погодитися з Ларисою Івшиною у тому, що перш, ніж декларувати, що ми йдемо до Європи і т.п., ми маємо спершу в реальному житті бачити якісь практичні кроки в цьому напрямку. Тобто, якщо говорити, наприклад, про рішення Європейського суду, важливо побачити, як застосовуватиметься на практиці норма, що за оціночні судження журналіст не може переслідуватися, а лише — за перекручування фактів. І важлива не сума матеріального відшкодування газеті, а сам факт, що держава у своїй практиці вже дивитиметься — є таке рішення. І, можливо, ми, представники невеликих регіональних газет, враховуватимемо цю практику у своїй роботі і, коли нас «душитимуть», — відстоюватимемо свої права. Тому цей виступ сам по собі вартий того, щоб приїхати на семінар.
