Учора на брифінгу після наради з губернаторами новопризначений голова Секретаріату Президента Віктор Балога заперечив висловлювання деяких політологів про те, що наразі у головному відомстві, що на вулиці Банковій, відбувається кадрова революція. Пан Балога охарактеризував ротацію кадрів у СП не інакше як ревізією цього відомства, покликану закріпити всю вертикаль президентської влади в країні.
Зміни, як відомо, торкнулися і прес-центру глави держави. У понеділок Ірина Геращенко, котра була речником Віктора Ющенка протягом п’яти років, подала заяву на звільнення. Пані Геращенко запевнила, що рішення прийняла самостійно: «Мені дуже пощастило, що я чотири роки працювала з найдемократичнішим українським політиком. Я залишаюся членом команди Ющенка. Взагалі як для члена команди я прекрасно усвідомлюю головні риси, які цінуються в команді. Це з одного боку — вміння підставити плече, коли це потрібно і вміння відчувати дух команди. А з іншого боку — потребується така якість, як вміння вчасно і в потрібний момент передати м’яч партнеру та відійти в сторону. Я думаю, що на цьому етапі моєї кар’єри прийшов цей етап. Я залишаюся в активному суспільно-політичному житті. Я залишаюся в професії». Вчора звільнення пані Геращенко прокоментував Віктор Балога: «Це бачення Іри. У будь-якому разі ми залишаємося й надалі друзями і працюємо разом в єдиній команді».
Він також повідомив, що до четвертого жовтня прес-служба і головна служба інформаційної політики Секретаріату Президента будуть реорганізовані. Зокрема він зазначив, що буде змінений формат їхньої роботи, а також напрацьовані підходи до висвітлення діяльності Президента Віктора Ющенка: «Головна ціль — створити потужну і оперативну інформаційну службу».
Примітно, що при створенні цієї служби нове керівництво СП вирішило дотримуватися демократичних засад. Голова СП запропонував оголосити відкритий конкурс на посаду речника глави держави. Таким чином, новопризначений керманич Секретаріату розвіяв міфи про те, що наступника Ірини Геращенко призначать за традиційним «любо-друзівським» принципом.
Андрій ШЕВЧЕНКО , народний депутат (БЮТ), голова комітету ВР з питань свободи слова та інформації :
— Для мене відставка Ірини Геращенко стала несподіванкою. Припускаю, що це пов’язано з останніми змінами у керівництві Секретаріату Президента. Думаю, що відставка Герашенко збіглась із бажанням Балоги та Яценюка підсилити інформаційний вплив Президента. Я розумію причини цього кроку. Можливо, Ірину підштовхували до відставки. Причини невдоволення Іриною такі: за часів президентства Віктора Ющенка вона перевищувала повноваження прес-секретаря, часто втручаючись у сфери впливу інших працівників Секретаріату. Багато хто був невдоволений тим, як виглядає Президент у мас-медіа. Таким чином, негатив, нажитий за часів роботи прес-секретарем Президента, переважив безумовні позитивні якості Ірини: особисту відданість Віктору Ющенку та її безмежну енергію.
Якщо говорити про роботу Ірини Геращенко, то до плюсів я відніс би те, що саме під час її перебування на посту голови прес-служби Президент перестав бути в Україні джерелом цензури. До мінусів — погіршення стосунків Президента з пресою. Тут можна згадати скандал, пов’язаний із публікаціями про сина Президента та інші випадки, внаслідок яких людина, яка була улюбленцем преси два роки тому, стала сприйматися журналістами скептично або негативно.
Роман СКРИПІН , журналіст (obozrevatel.com.ua):
— Попри красиву лексику про передачу м’яча та вірність команді й дружні стосунки, не широкому загалові відомо, що всередині Секретаріату складалися непрості взаємини.
Прихід нового чільника Секретаріату став крапкою в біографії Ірини Геращенко як прес-секретаря Президента. Хоча й попередник Балоги — Рибачук, не був помічений в симпатіях до неї. Я можу лише уявити емоційний стан Ірини, оскільки вона просто вжилася в свою посаду. Пройдено поруч iз Ющенком немало часу, й не завжди це було кабінетно-коридорне життя в Секретаріаті. Згадаймо хоча б донецьку «Юність». Iз іншого боку, секретаріатне життя дуже швидко сприяло не найліпшим трансформаціям багатьох людей.
До позитивів роботи можна віднести фактичне скасування цензури з Банкової. Утім, журналістам малозрозумілими були апеляції до необхідності враховувати так звані національні інтереси, що читалося ними як бажання Секретаріату оминати гострі теми або не звертати уваги на скандали. Це відбувалося за фактичної відсутності ефективних та своєчасних відповідей на виклики, які дарувала вже згадана свобода слова.
Окрім того, мали місце якісь преференції тим чи іншим засобам масової інформації при формуванні так званих пулів. На пам’яті найнеприємніший момент, коли я працював ще на «5 каналі»: записали інтерв’ю Ющенка, проте замість годинної розмови на виході було отримано півгодини. Замість того, аби чітко артикулювати причини таких скорочень, ми мали скандал на межі з образами. «5-й» більше не запрошували на запис подібних інтерв’ю, обмежившись лише «великими» каналами.
Замість того, щоб тримати пальму першості у найнагальніших питаннях трансформування медійного простору, у більшості випадків був застосований старий алгоритм попередньої системи. Це стосується, в першу чергу, суспільного телебачення.
Під час парламентських виборів я відверто говорив, що така поведінка призведе до поразки, що не можна у такий спосіб спілкуватися з медіа. Натомість наголошував, що не треба оперувати так званою революційною доцільністю та апелювати до державних інтересів, бо медіа — це не зброя. Це засіб комунікації. Не думаю, що був почутий.
