Уряд уперше визнав, що не може виконати поставлене перед ним завдання залучити в країну небачений до цього часу обсяг інвестицій. Про це свідчить заява першого віце-прем’єр- міністра Анатолія Кінаха. У ній зазначається, що приплив інвестицій у країну в січні-червні скоротився на 14% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. На думку Кінаха, це пов’язано з тим, що в Україні ще не створено ефективного захисту прав власності. У свою чергу, це заважає залученню інвестицій в економіку країни та згубно впливає на її стан. Таке «м’яке» визначення недостатньо характеризує і глибину проблеми, і роль уряду в її створенні. І дійсно, про який інвестиційний клімат може йтися, якщо уряд приймає рішення внести до списку об’єктів приватизації, скажімо, готель «Україна», відносно якого ще триває (і дуже далека від завершення) судова суперечка? По суті, це приклад тиску на судову систему.
У той же час провладі експерти з макроекономіки вказують, що сплеск інвестицій загрожує наслідками ще і зростанням інфляції. Чи дійшли ми сьогодні до такого рівня?
Олександр ПАСХАВЕР , радник Президента України:
— Чому зростання інвестицій, із урахуванням наших реалій, може бути чинником ризику для економіки? Говорити про перегрів економіки зараз абсолютно неактуально. Це можна сприймати як діагноз отруєння киснем померлому від ЯДУХИ. Ризиків можна вигадати безліч, але для нашої економіки вони неактуальні. Вона зараз різко гальмує, показники зростання у деяких галузях уже стали негативними. Тому говорити про надлишок інвестицій зараз не час, а ось про їхню нестачу давно потрібно. Можу констатувати, що зараз в Україні спостерігається яскраво виражений дефіцит, як приватних, так і державних інвестицій у виробництво. Будемо сподіватися, що цей процес незабаром повернеться назад й інвестиції будуть зростати, а не падати. Якщо говорити оптимістично, цей період можна порівняти з наведенням порядку в квартирі, що з боку завжди виглядає як дуже великий безлад. Якщо це так, то уряду час перестати «прибирати» нашу економічну квартиру й почати жити за правилами. Тоді, можливо, ми почнемо виходити з уповільнення зросту економіки. Але це теж не швидкий процес — наступного року сподіватися на це рано.
Володимир УЛЬЯНОВ , перший заступник голови Національного депозитарію України:
— Будь-яка економіка розвивається тільки в тому разі, якщо їй не вистачає інвестицій. Хоча тут треба чітко розмежовувати іноземні інвестиції та всі інвестиції, що надходять в економіку. Я нічого не чув про загальний спад інвестицій, а ось те, що іноземного капіталу в країну приходить усе менше й менше, це безперечно. Мені здається, що основна біда нашої економіки криється у відсутності цивілізованого розвиненого ринку цінних паперів. У цьому вся проблема.
Коли 11 вересня 2001 року в Америці стався теракт, то другою новиною після опису того що відбувається і кількості потерпілих, йшли новини фінансового ринку Америки. На першому місці стояв не курс долара, а індекс Доу Джонса — показник, який свідчить про те, що відбувається на ринку цінних паперів та в якому він стані. Потім йшли курси валют і ціни на нафту. А у нас все навпаки — ми живемо в якомусь Задзеркаллі й абсолютно не звертаємо уваги на ринок цінних паперів. Поки він не почне працювати і не буде створено відповідну інфраструктуру, жоден нормальний інвестор не ризикне вкладати гроші в економіку, не знаючи, який він зможе отримати прибуток і чи буде захищено його права власності. Був би фондовий ринок, про спад інвестицій не було б і мови. Інвестор повинен бути впевнений, що його папери будуть ліквідні, і він зможе продати їх у будь-який момент.
Віктор ЛИСИЦЬКИЙ , екс-державний секретар Кабміну в уряді Віктора Ющенка:
— Без сумніву, загрозу для української економіки представляє спад обсягів іноземних інвестицій. Проте його можна вважати відносним: рік тому за перше півріччя було півмільярда іноземних інвестицій, у цьому ж році, при обсягах економіки, що збільшилися, інвестицій залишилося стільки ж. Серйозного збільшення капітальних інвестицій також не відбулося. Уряд спровокував інвестиційний голод. Можна сказати навіть більше: охолоджування економіки також пов’язане з недоліком інвестицій. Так що, я можу стверджувати, що основним чинником ризику для економіки країни є наш уряд. Надлишку інвестицій нам поки що не бачити, тому говорити про їхній ризиковий вплив на інфляцію просто безглуздо. Це могло б бути з портфельними інвестиціями, а прямі інвестиції приходять під конкретні проекти, тому вільних і незадіяних інвестицій в країні не буде. Інша справа, якби загальна ситуація сприяла припливу грошей і в нас була велика кількість уже готових інвестиційних проектів. Тоді можна було б ставити питання про стерилізацію надмірної грошової маси, щоб стримати інфляцію. Проте до цього ми дуже далекі.
Андрій КОЛОДЮК , президент фонду «Інформаційне суспільство України»:
— Я вважаю, що фактором ризику для української економіки є саме недостатній інвестиційний потік, що надходить у країну ззовні. Говорити ж про перенасиченість економіки іноземним капіталом нам поки що ще дуже рано. Наша економіка недокапіталізована на кілька рівнів. Є певні галузі, вкладень у які вистачає й концентрація інвестицій у них наближається до насиченої. Але це, швидше, виняток, аніж правило. Говорячи глобально, можна констатувати, що нашій економіці не вистачає коштів. Мені навіть цікаво, чи є в країні люди, що щиро вірять у загрозу надмірних інвестицій для нашої економіки. Якщо так, хотілося б послухати їхні аргументи.
