Учора в Кремлі радилися щодо обмеження постачань газу для України в світлі неплатежів за газ. На жаль, формальні підстави для цього знайти не складно. «Нафтогаз України» не сплатив за березневий газ ($550 мільйонів), тоді як загальний борг за нього зріс до $2,2 мільярда. У чому полягатиме рішення Кремля, поки не відомо. Експерти не говорять про повну газову блокаду, а лише про можливе обмеження постачань або запровадження передоплати.
Україна, зі свого боку, пов’язує неплатежі з високою ціною на газ (близько $500 за тисячу кубометрів) і натякає, що в таких умовах не зможе гарантувати транзит російського газу до країн Європи. «У разі, якщо ситуація вирішена не буде, під загрозу будуть поставлені не лише постачання газу до України, а й транзит газу до Європи», — заявив у вівторок у Брюсселі міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Продан.
Але чому російська газова загроза має бути озвучена саме у цей момент? Дуже багато чого вказує на те, що таким чином Москва готує козирі до міжнародної наради щодо ситуації в Україні, в якій разом зі сторонами конфлікту візьмуть участь також США та Євросоюз. Зі свого боку Україна припинила закачування російського газу до підземних сховищ. «У нас ще є час здійснити відповідне закачування», — заявив у середу перед засіданням уряду міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан.
Тим часом, саме квітень можна назвати часом «жнив» для газових сховищ. Досвід свідчить, прогавивши його, наздоганяти буде непросто. Але в цьому випадку Продан правий. Пригальмувавши закачування до ПСГ, Україна, з одного боку, використовує хоч і невеликий, але все-таки важіль тиску на «Газпром» (взимку монополіст не зможе обійтися без наших сховищ і запасів, що містяться там), а з другого — може виграти згодом — якщо вдасться повернути сприятливу для України ціну ($268,5 за тисячу кубометрів).
Чи має рацію наш міністр також і в своїй логіці неплатежів за березень? Їх він пояснює тим, що «з нашого боку були направлені конструктивні пропозиції «Газпрому» щодо підходів до ціни за газ, обсягів споживання. Поки ми ще не отримали позитивної відповіді від «Газпрому». Ми, фактично, пропонуємо повернутися до тих домовленостей, що були 2013 року. Оскільки знімати той коефіцієнт, на нашу думку, підстав немає», — сказав він журналістам у середу. Але уявімо нашого міністра на базарі, де він звик купувати картоплю й розраховуватися не кешем, а в борг. Цього разу він прийшов по нову порцію, яка у зв’язку з девальвацією гривні неабияк подорожчала, й говорить, що не платитиме за з’їдений продукт, поки продавець не залишить стару ціну на нову покупку. Так, елементи шантажу з боку покупця на ринку, як то кажуть, можуть мати місце. Але що робить продавець? Він просто пропонує забути надалі до нього дорогу й пошукати відповідну ціну в іншому місці.
Утім Продан, а точніше уряд України, як виглядає, має й безперечні аргументи для того, щоб добиватися як мінімум колишньої низької ціни. Втрати, яких зазнала Україна у зв’язку з анексією Криму, не можна навіть порівнювати з грудневою газовою «щедрістю» Росії. Не визнаючи анексії, Україна, користуючись явною підтримкою міжнародного співтовариства, має право на майбутніх переговорах вимагати компенсацій у сфері енергетики. А на чому ще їй слід зосередитися в газовій сфері, щоб зберегти й економіку, й державність, запитав «День» у експертів.
КОМЕНТАРІ
Сергій ДЯЧЕНКО, глава бюро комплексного аналізу і прогнозів Незалежного аналітичного центру «Борисфен»:
— Якихось ігор з відключеннями від газової труби й слід було чекати саме зараз, перед президентськими виборами, але я думаю, їхня результативність буде невеликою. Відчують хіба що хіміки й металурги, для яких газ — це сировина. А в комунальній сфері це пройде майже непомітно. Зокрема, до відсутності гарячої води влітку наші люди вже звикли. Головні проблеми почнуться ближче до зими. До цього слід готуватися — визначити якийсь мінімум газу, потрібний країні. І задіювати всі наші переваги під час переговорного процесу, що починається. Наприклад, у разі холодної зими й у Європі й у Росії, умовно це мінус 15 градусів, Росія, і це неодноразово перевірено, не може впоратися з постачаннями газу до Європи без наших підземних сховищ. Це може нам допомогти. Але, судячи з того, як поводиться зараз Путін, Росія на ці речі з політичних причин може не звертати особливої уваги.
Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, незалежний енергетичний експерт:
— У будь-якому разі Україні необхідно починати переговорний процес хоча б для врегулювання спершу політичного конфлікту, створити початкові умови для його деескалації. І потрібно все-таки з’ясувати, що газові розрахунки за березень ведуться за домовленостями про знижки, а не за якоюсь новою ціною. Платити потрібно, не висуваючи умов. Інша справа - поточна ситуація. Якщо ми не можемо сплачувати за ціною, закладеною виходячи з формули, наявної в контрактах від 2009 року (до речі, нинішній міністр до них також має певний стосунок), то це слід відверто визнати і сказати, що ми все ж бачимо якийсь вихід з цієї ситуації, зайняти якусь активну позицію. Ми, до речі, нічим на офіційному рівні не підтвердили незгоду з денонсацією Росією харківських домовленостей. Потрібно формалізувати позицію, тим паче що, за словами юристів-міжнародників, процедура денонсації була сильно порушена. Має бути хоча б нота МЗСу із цього приводу. Але справжній вихід з нинішньої ситуації, особисто я вбачаю у поверненні до питання трибічного консорціуму. Комплексний договір міг би розглядати не лише створення консорціуму, але й розв’язання майже всіх спірних питань між Україною та РФ. Тут і ціна, і обсяги закупівель і транзиту газу. Цей формат зараз допустимий. Він дозволить вийти з переговорної безвиході, а також з боргової кризи.
КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР
Президент Росії Володимир Путін на нараді в середу зробив заяву, яку можна назвати черговим примусом до миру. «Враховуючи складну ситуацію, в якій перебуває Україна, і незавершеність нашого переговорного процесу з Євросоюзом, я просив би уряд утриматися поки від використання можливостей, які витікають з контракту, аж до проведення додаткових консультацій, якщо, звичайно, наші партнери на ці консультації згодні. Якщо не згодні, тоді діятимемо відповідно до контракту», — сказав Путін. Але перед цим він запитав у голови уряду РФ Дмитра Медведєва, які санкції можна застосовувати до України в разі виникнення заборгованості по платежах. Коментуючи відповідь прем’єра, він знову запитав: «Практично, що це означатиме? Що «Газпром» поставлятиме газ лише в тих обсягах, які будуть проплачені українською стороною за місяць уперед?» «Так», — підтвердив глава уряду. Скільки вони заплатять, стільки і отримають», — уточнив Путін.
