Завдання IV Міжнародного фестивалю мистецтв імені М. Булгакова — досить невдячне: кожного року представляти публіці що-небудь новеньке. Тим часом, Михайло Афанасійович як письменник писав не дуже багато. Тому в рамках концепції організаторів, згідно з якою кожен новий фестиваль присвячується одному певному твору, неминуче повинна прийти криза: що робити, якщо твори закінчаться?
Принаймні, схоже, фундатор фестивалю, головний режисер Театру на Подолі, Віталій Малахов, це розуміє і старається програму максимально урізноманітнити. Саме до таких методів «прикрашування» фестивального розкладу потрібно віднести спеціальну акцію «Булгаков-лікар», яка пройшла в київському Музеї медицини.
Уже сам характер у цього заходу був досить цікавим — театрально-просвітницький. Спочатку глядачам прочитали лекцію про розвиток медичної освіти в Києві, потім — про власне Булгакова, його життя в нашому місті та медичну практику тут. «Біографічну» частину виклала Кіра Пітоєва з будинку- музею сім’ї Булгакових, що на Андріївському узвозі — і зробила це, як завжди, гранично інформативно й оригінально.
А справжньою прикрасою всього вечора стали екскурсії музеєм. Одна — досить традиційна, самими залами, з представленням найбільш значущих експонатів, із розповіддю про світила медицини ХIХ століття — в цей час Київ був найважливіший в імперії центром медичної теорії та практики.
Але найзахоплюючим, безсумнівно, виявився похід у підвал — в нещодавно відкриту покійницьку, яка функціонувала ще до революції. Саме це місце, до речі, зображено в романові Булгакова «Біла гвардія»: сюди приходять Турбіни, щоб забрати тіло загиблого полковника Най-Турса. Вже сам по собі спуск вузькими крутими східцями у вогке підземелля — доволі сильне враження. Але ще більше вражає не потойбічна похмурість, не навислі кам’яні склепіння і кістки, що навіть не збереглися місцями, а та повага й акуратність, із якою ще на початку минулого століття кияни ставилися до своїх померлих. Чого варта одна лише цифра — місць для зберігання тіл у підвалі 96, в той час як у сучасному Київському міському морзі — всього 80. Місця — всередині приземкуватого приміщення, подібного до мавзолею, яке обкладалося сумішшю льоду та солі й тирсою і тому, у свою чергу, розміщено в широкому склепінному залі, до того ж у стелі зроблено колодязі для подачі льоду. Є й рейки, й шахта для ліфта-підйомника. Все міцно, надійно, навіки. І відразу якось згадуєш, що радянський кривавий хаос розпочався з наплювальницького ставлення до загиблих і померлих...
У програмі були ще й два спектаклі Театру на Подолі — «Горло» — випадок із практики, описаний Булгаковим, і «Склади слово «вічність» — за мотивами «Записок лікаря» й оповідання «Морфій». Але найсильніша режисерська знахідка — підвал — уже відбулася. Нею цей вечір і запам’ятається.
