Директор Інституту політики Микола Томенко продовжує створювати інформаційні мотиви. Тепер — певно, поєднавши в собі дві свої іпостасі — політолога й автора дослідження про українську любов. Учора в інтерв’ю інтернет-виданням ForUm і Україна.ru М. Томенко повідомив, що проти Віктора Ющенка, Володимира Литвина й Віктора Медведчука готується використання «сімейного компромату». У штабах противників цих політиків збираються «пограти з темою їхнього сімейного життя», — сказав політолог. «Існує список 3—4 політиків, про яких говорять у штабах їхніх противників, що можна було б пограти з темою їхнього інтимного життя. Це можуть бути сім’ї, дружини, коханки. Це стосується не лише Ющенка, а й Литвина, Медведчука. Ця тема в тусовці активно обговорюється», — сказав Томенко. Він зазначив, що, за його інформацією, у виборчих штабах різних сил нині обговорюється питання, в якому вигляді можна використати проти цих лідерів «сімейний компромат» — давати це як відеомонтаж, як фотографії і т.ін. У той же час, за його словами, поки рішення щодо використання цього компромату не прийнято. У передвиборних штабах, зазначив Томенко, існує побоювання викликати зворотний ефект, коли виборці «кинуться захищати людей, яких несправедливо етично принизили». «Є антитезис, що такі речі — як багнюка. І якщо її шар завтовшки два сантиметри, вона відпадає», — сказав Томенко. На думку політолога, до виготовлення «сімейного компромату» проти названих лідерів причетні російські політтехнологи, оскільки в Україні подібних «фахівців» немає. Томенко також повідомив, що за інформацією, яку він має, «сімейний компромат» буде запропоновано для купівлі українським ЗМІ наприкінці цього тижня.
Коментуючи ForUm’у можливість викиду «особистого компромату», а також його ефективність щодо даних політиків, директор Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв сказав, що подібні технології скоріше спрацюють «проти тих, хто їх випустив. Тому якщо вдало й своєчасно викинути інформацію про тих, хто підготував компромат, то електорат, який розгубився, скоріше буде ненавидіти виробників, ніж учасників компромату». В той же час, на думку Єрмолаєва, «найвразливішим серед перерахованих політиків є Ющенко, оскільки він найбільш міфологізований. Коли ж політик більш-менш адекватний, скажімо, як у випадку з Медведчуком, це не грає. Скільки б не було легенд про Медведчука, він досить відкритий: відомо, як він зробив себе, відомо про походження його капіталу й групу підтримки. Але у випадку з Ющенком, незважаючи на широко поширену його біографію, він залишається найбільш містифікованим політиком. У нього вкладено психологічних очікувань набагато більше, ніж становлять у сумі сам він, його можливості, його реальне життя».
Варто подякувати Миколі Томенку за те, що він вирішив попередити громадськість про можливість «грязьового сеансу», хоча, звичайно, поінформованість політолога в подібних питаннях викликає подив. «День» теж з профiлактичною метою пропонує згадати класичний фейлетон Віктора Шендеровича.
— Добридень. Я з фірми «Репутація». Чорний і сірий піар.
— Чорний і сірий — хто?
— Це передвиборний штаб?
— Так!
— А ви?..
— А я їм тут їжу готую.
— Тітко, поклич-но кого-небудь грамотного, тільки швидко.
— Павле Ігнатовичу, до вас прийшли!
Входить Павло Ігнатович.
— Добридень. Я з фірми «Репутація». Чорний і сірий піар. Результат гарантується.
— Детальніше.
— Про сірий чи про чорний?
— Про чорний. Але щоб зовсім.
— О! Не сумнівайтеся. Цілковите моральне знищення конкурента. Створення темної біографії зі свідченнями й документами. Крадіжка в школі, шизофренія, входження в секту свідків Ієгови, продаж Батьківщини, дитячий онанізм — на вибір замовника.
— Розцінки?
— Від штуки до ста.
— До ста?
— Сто — це сюжет у вечірніх новинах.
— Гаразд, але тільки, щоб — головний сюжет!
— Та на здоров’я! Можна зробити так, щоб ніяких інших новин у цей день взагалі не було. Але це вже двісті.
— А якщо оптом? От усе, що ви сказали, — секта, онанізм, продаж Батьківщини, але оптом? Щоб він уже не піднявся.
— У шість нуликів укладемося.
— Мільйон? Це несерйозна розмова.
— Ви ж хочете, щоб він не піднявся.
— Хочу. До речі... Секундочку. (У слухавку). Алло! Серього, дізнайся, скільки коштує замочити? Фізично, фізично! Все одно кого — взагалі людину! Чекаю. (Відвідувачу). Зараз звіримо ціни. (У слухавку). Що? Дякую. (Кладе слухавку). Вам вийшов облом. За мільйон я можу замочити його без усілякого піару разом iз передвиборним штабом і виборцями.
— Це демпінг!
— Це ринок.
— Добре, вісімсот.
— Це несерйозна розмова.
— А скільки ж ви пропонуєте?
— Оптом?
— Так.
— З продажем Батьківщини й онанізмом?
— Так!
— Триста!
— Це несерйозно.
— Триста від сили.
— Зараз я звідси вийду, піду до нього, — й через п’ять хвилин онанізм буде у вас.
— Ні!
— Навіть не сумнівайтеся. Плюс зелений прапор ісламу в спальні й розбещування малолітніх на державні свята.
— Ні!
— Завтра у вечірніх новинах. Не прогавте.
— Добре, п’ятсот.
— Скотолозтво, будинок на Багамах і родинні зв’язки з Чикатило.
— Сімсот тисяч, і по руках.
— Я знав, що ми домовимося.
— Тільки от усе це: іслам, скотолозтво й Чикатило — теж йому!
— А йому не забагато?
— Саме те, що треба.
