1992 року редакційною радою англійської енциклопедії «Хто є хто» Н. Мордюкова була включена до десятки найвидатніших актрис ХХ століття. Олександр Довженко, що був рецензентом Нонни Мордюкової в Інституті кінематографії, сказав: «Я бачив її профіль на скіфських вазах...» Вона знялась у більш ніж 60 фільмах, серед них — такі непересічні картини, як «Молода гвардія», «Журавушка», «Голова», «Чужа рідня», «Проста історія». Картина «Комісар», знята режисером Олександром Аскольдовим 1967 року, займає у фільмографії Нонни Мордюкової особливе місце. Фільм за мотивами однієї з ранніх робіт Василя Гроссмана, був знятий у Бердичеві, в Україні — звідки походила Нонна Мордюкова. Поряд із легендарним «Покаянням», «Комісар» став знаковим — символом руху шестидесятників. І саме за це ця картина була на десятиріччя викреслена режимом із кінематографічної «біографії» Радянського Союзу, а прекрасну гру Нонни Мордюкової та Раїси Недашківської, Ролана Бикова та Василя Шукшина кінолюбителі змогли оцінити лише наприкінці 80-х років.
Олександр Аскольдов, згадуючи про зйомки «Комісара» під час інтерв’ю журналу «Новый берег» вже у 2004 році, скаже, що Н. Мордюкова причарувала його своєю «звичайною незвичайністю»: «Мордюкова — це шматок породи, шматок єства, і цю природну породу мені хотілося використати. Щоправда, з нею дуже складно працювати, при тому, що на екрані вона виглядає легко і природно».
Якою залишиться Нонна Мордюкова у пам’яті своїх колег і друзів? Газеті «День» вдалося зв’язатися з партнером Н. Мордюкової по фільму «Комісар» — Раїсою Недашківською, аби й вона поділилася спогадами про роботу з великою акторкою на одному знімальному майданчику. У цей день пані Раїса якраз прибула до Москви, щоб провести свою колегу й подругу в останню путь...
— Пригадайте будь-ласка ті часи, коли ви знімалися разом у фільмі «Комісар»: які у вас залишилися спогади про Нонну Мордюкову?
— Дуже сильні. Вона — «непредсказуемая». Я взагалі дякую Богові, що послав мені зустріч з такою величчю. Вона не актриса, вона — планета!
— Нонна Мордюкова народилася в Україні, цей фільм також знімався в Україні. Як ви гадаєте, чи допомагало їй це краще вжитися в роль і в житті взагалі?
— Вона ж грала роль росіянки, навіть фарбували її в білий колір, але вона знала українську мову, вона знала пісні українські. Навіть її ювілей починався українською піснею «Дивлюсь я на небо...», потім я вийшла з українськими рушниками, з хлібом українським і ми заспівали «Пісню про рушник», а закінчився той ювілей гуцульською піснею» «Темна нічка гори вкрила». Вона знала всі українські пісні.
— Коли народний суд у Москві постановив вважати режисера Аскольдова «профнепригодным», то Н. Мордюкова, як одна із свідків виступила на захист режисера. Це було природнім явищем для її характеру?
— Абсолютно! Він, Аскольдов, зараз також прилетів із Берліна, щоб провести її в останню путь.
— Чим найбільше вас вразила за життя Нонна Мордюкова як акторка і як людина, жінка?
— Ми з нею багато спілкувалися, листувалися. Це — мій порадник, моя подруга, моя сестра!
