Учора українському письменникові, патріархові «Бу-Ба-Бу»
Юрію Андруховичеві виповнилося 40 років.
Юрій Андрухович належить до того покоління українських
літераторів, яких до пенсії називатимуть «молодими». Історія літератури
знала «сердитих», знала «втрачене покоління». «Молоді» як термін на означення
покоління українських письменників, що з’явилися на початку 80-х, хоч як
би від нього не відкараскувалися самі письменники («Коли мене зараз називають
молодою, — емоційно пояснювала колись теж «вічно молода» Оксана Забужко,
— не кокетливо і не по-жіночому здригаюся як від електрошоку... В цьому
є якісь комсомольські рецидиви. Хто не остаточно полисів і посивів — то
всі «наша молодь»), що називається, історично вкоренився. Частково — завдяки
тим-таки «комсомольським рецидивам», частково — завдяки тому молодому завзяттю,
з яким наприкінці 80-х вони почали свій рішучий наступ на, здавалось тоді,
непорушну «тюрму української літератури — СПУ». Тепер «молодий» — це не
маргінальний статус в українській літературі, а те основне покоління, з
яким її ототожнюють. І ювілеї молодих патріархів — сьогодні відзначаються
так само публічно, як це традиційно усталилося в українських письменників
(на щастя, без тієї старомодної офіційної високопарності). Сорок років
— ще не час підбивати підсумки, хоча б тому, що в світі перенасиченому
навіть найкращою літературою, у сучасного письменника, відверто кажучи,
мало шансів залишитися в історії бодай одним твором, рядком, словом...
Але мало хто з українських письменників уже в сорок років може похвалитися
тим, що він так явно навчив цілий народ бодай двох слів, а завдяки Андруховичу
слова «перверзія» і «рекреації» знають всі. Це і є справжній український
письменник — не просто літератор, а за сумісництвом — ще й реаніматолог
слів.
P. S. Журналісти газети «День» вітають колегу із
днем народження, бажають йому справжнього письменницького щастя — завжди
зберігати зі Словом приязно-іронічні стосунки, що так поціновують прихильники
прози Андруховича, при цьому, щоб ці стосунки були повні ніжної романтичної
закоханості, що не менш цінують прихильники Юркової поезії. А вічна «молодість»
у нього вже є...
