Зроблена цього тижня сенсаційна заява Президента України Леоніда Кучми про те, що в ході приватизації у країні було допущено «багато помилок» і тому головним завданням нової Верховної Ради є прийняття закону про реприватизацію, справила неоднозначне враження.
Виконавчий директор Полтавського регіонального відділення УСПП Юрій Челембій у розмові з «Днем» позитивно оцінив ідею реприватизації. На його думку, робота на енергоринку за минулі роки показала, що ці монополісти, «яких НКРЕ нечітко тримає у шорах, дуже часто розперізуються», і такий закон повинен існувати, щоб кожен розумів, що його можна поставити на місце. Голова Харківського обласного правління УСПП Леонід Рубаненко у бесіді з «Днем» також підтримав пропозиції Президента. Зі слів Л. Рубаненка, необхідно реконструювати систему управління енергетичними підприємствами, «а потім подивимося, скільки та яких об’єктів віддавати на приватизацію, і які вона повинна мати цілі». «Якщо розуміти слова Президента, що реприватизація — це ліквідація недоліків приватизації, то це зрозуміло і виправдано, — вважає лідер харківських промисловців і підприємців. — Але якщо реприватизація означає просто забрати у одних та віддати іншим, то такий крок навряд чи знайде підтримку в країні. Я думаю, що Президент не це має на увазі».
Однак один із батьків української приватизації, президент центру економічного розвитку Олександр Пасхавер сказав «Дню»: «Не розбираючи детально причини такої заяви, можна сказати, що будь-які різкі та сильні заяви про перерозподіл власності надто небезпечні для інвестиційного клімату. І якби дійсно була насущна потреба в реприватизації, то навіть у цьому випадку слід би пом’якшити політичне значення подібних дій, а не посилювати їх різкими заявами».
Ті, хто звик «у лоб» сприймати заклики Президента, зазнали певного шоку. Так, Фонд держмайна і Міністерство економіки та євроінтеграції від коментарів із цього питання відмовилися, обмежившись заявою «Дню» про те, що виконають всі (!? — Авт. ) вказівки вищестоящої влади. Представники обленерго (проти приватизації цих підприємств Президент висловив особисту думку: «Їх узагалі приватизувати не можна», «Віддавати рубильник дядькові — це неправильно») також мовчать, хоч і наводять дані про позитивні підсумки своєї роботи. При цьому президентська думка «Приватизацією будемо займатися, але все треба робити з розумом» виявилася поміченою хіба що Анатолієм Кінахом та Володимиром Литвином.
Прем’єр заявив, що уряд займеться удосконаленням процесів приватизації енергопостачальних компаній. «Ми будемо працювати і знаходити можливість об’єднати з одного боку, інтереси держави, а з іншого, — інтереси стратегічних інвесторів», — спробував ослабити ризикований нюанс реприватизаційних віянь прем’єр. Одночасно А. Кінах заявив, що механізм реприватизації надто необхідний, щоб в умовах, коли приватизоване підприємство може стати банкротом, держава через це не втратила один із важливих напрямів в економіці, а люди не залишилися без роботи. Реалізація цього механізму, за словами А. Кінаха, не повинна знижувати довіру до України як до надійного партнера і правової держави з боку стратегічних інвесторів.
Глава Адміністрації Президента Володимир Литвин, який у цей час очолює передвиборний політичний блок «За єдину Україну», коментуючи висловлювання свого патрона, виглядав політиком. Він підкреслив, що такий закон стосуватиметься насамперед приватизації обленерго, зазначивши, що його слід було «приймати раніше». А то «у нас насамперед приватизували рубильник, і керують цим рубильником», — заявив В. Литвин. Багато хто сприйняв це як сигнал політичним конкурентам.
Тим часом дії Президента не дають особливих підстав для того, щоб ефективні власники підприємств, у тому числі й в електроенергетиці, могли побоюватися за свої позиції. Одночасно із заявою про користь реприватизації Л. Кучма підписав указ «Про організаційні заходи з підготовки об’єктів права державної власності до приватизації». Кабміну доручено щорічно протягом місяця від дня набуття чинності закону про держбюджет передавати органам приватизації держпідприємства в обсязі, який повинен відповідати запланованому на відповідний період обсягу надходжень коштів від приватизації держмайна до держбюджету.
Не надходило будь-яких різких заяв щодо запланованої в Україні реприватизації й від інших країн. Більше того, депутат Європарламенту від Австрії Єва Белебет вказала, що повернення приватизованих об’єктів у державну власність не суперечить нормам демократичного суспільства. Зі слів депутата, подібне відбувалося в Австрії після Другої світової війни, коли ряд приватних підприємств і секторів стали державними. Однак Є. Белебет підкреслила, що для реприватизації необхідна, насамперед, політична воля і законодавчі рамки.
Говорячи про політичну волю, австрійський парламентарій, безумовно, виявила незвичайне знання українських реалій. Приступи цієї «хвороби» у нас з’являються, як правило, напередодні чи під час виборчого процесу, коли з’ясовується, що та чи інша група діє «неправильно». Ось тоді-то їй і нагадують про власність, яка є у неї. Тямущі угамовують спритність. Тугодуми чи впертi ризикують не пити шампанського.
Проте ніхто і не сперечається: правовий механізм і нормальна «процедура прощання» з власником, який не виконав зобов’язань, узятих під приватизацію, потрібні. Як і гарантії того, що механізм реприватизації не стане інструментом тіньової економічної та політичної конкуренції.
