Сьогодні вже 12-й день, як на Майдані діє вільний університет. Принцип його роботи простий — організатори запрошують виступити з лекцією на майданчику навпроти Лядських воріт цікавих людей з різних сфер життя — бізнесменів, науковців, літераторів, митців. Прийти послухати їх може кожен. Щодня тут виступають близько десяти лекторів. Окрім тих, хто на Майдані, виступи можуть послухати всі охочі — вони транслюються в Інтернеті.
Проект викликав неабиякий ажіотаж і став однією з найцікавіших ініціатив Майдану. «День» поспілкувався з організаторкою Університету на Євромайдані Юлією Кочерган, яка працює в Київській школі економіки та займається розвитком бізнес-організацій, — про те, чому інтелектуальна складова важлива на акціях протесту, які теми будуть особливо популярні серед майданівців та про перші результати самоосвіти на барикадах
— Що стало поштовхом для створення вільного університету на Майдані та в чому його унікальна роль на барикадах?
— Ідея з’явилася після того, як ми провели на Майдані чимало часу і зрозуміли, що тут не вистачає власне якоїсь інтелектуальної складової. Ми розуміли, наскільки важливою є фізична присутність людей в центрі, оскільки це є своєрідним інструментом громадського тиску — і чому б не створити їй додану цінність таким проектом, що може дати людям нові знання, новий досвід, нові навички. Ідея насправді витала в повітрі, дехто про неї згадував і говорив, і ми вирішили, що час просто втілити її, просто взяти і зробити такий університет. І з першого ж дня ми отримали багато позитивних відгуків — і від слухачів на Майдані, і від тих, хто дивився онлайн-трансляцію. Позитивний зворотній зв’язок був і з боку спікерів, які телефонували і дякували або пропонували себе як лекторів.
— А як обираєте теми і спікерів, на що спираєтесь у формуванні програми лекцій?
— У нас основна ідея — що ми відкритий університет. Ми слухаємо зворотний зв’язок і намагаємось зрозуміти, що людям цікаво, а що — ні. Але це не так легко визначити. Виступають у нас і науковці, лектори, викладачі з університетів, і бізнесмени, економісти, митці та інші цікаві гості ... Зокрема з яскравих людей, хто вже виступали в нас, — президент Київської школи економіки Павло Шеремета, президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт, також ряд економістів, зокрема Олена Нізалова та Андрій Новак, з творчих людей — це Влад Троїцький, засновник фестивалю «Гогольfest» і театральний режисер, з бізнесу — генеральний директор «Майкрософт Україна» Дмитро Шимків, засновник і президент hi-tech холдингу KM Core Євген Уткін... Також виступала Ольга Богомолець та багато інших цікавих людей.
— Чи є теми, які особливо цікавлять людей, що стоять на Майдані? Які лекції користуються особливою популярністю?
— Кількість слухачів нашого університету на Майдані дуже варіюється. Це може бути від 50 людей до 250 — в залежності від часу і від теми лекції. Щодо популярності тієї чи іншої теми, то дуже важко взагалі щось прогнозувати. Ми як люди зі стратегічним мисленням почали з того, що перед самим запуском університету визначили нашу цільову аудиторію. Зрозуміло, що ми орієнтувалися передусім на студентів, нам було цікаво поспілкуватися з ними та дізнатися, які теми їх цікавлять. Але це не працює. Бо зовсім не реально передбачити, хто в цей час буде в тебе на площі. Наприклад, деякі теми дуже неочікувано користувалися неабиякою популярністю. Наприклад, були теми присвячені, реформам, зокрема адміністративній реформі. Якщо спрощено говорити, то це була лекція про село, про його розвиток. У слухачів було стільки питань, що ще півтори години після закінчення лектора не відпускали!
— Як організатор університету, яку початкову мету ставили і що можете сказати про перші результати?
— Ми починали з того, що ми — однодумці, друзі — зібралися разом. Я також запросила Сашка Положинського та Ігоря Посипайка. Ми спочатку заснували інформаційний центр «Не злий Майдан», а університет — це наша друга ініціатива. Друзі підтримали цю ідею. Ми не знали, чи буде вона успішною. Було важко фізично це реалізувати, зокрема з цією платформою нам допоміг один меценат, але навіть маючи всі дозволи, це було дуже важко зробити через ряд перепон зі сторони режиму, хоча в них не було юридичних підстав для цього. Ми не очікували, що буде аж такий попит на проект. Ми про це навіть не думали. Ми керувалися такою думкою: треба робити. Можливо, не все було добре сплановано, не були поставлені суперцілі і не було роззроблено єдиної програми. Але позаяк ніхто не знає, що буде завтра, ми ставили перед собою ціль максимально швидко і ефективно працювати, менше говорити і більше робити конкретних справ, щоби дати побільше цінностей людям, що стоять на Майдані. Сьогодні ми маємо в середньому до десяти лекцій в день. Крім того, у нас є покази фільмів, документального кіно...
