Ситуація, що склалася нинішньої зими у ядерній енергетиці, спричиняє зрозуміле занепокоєння і у фахівців, і в суспільстві загалом. Голова паливного комітету Верховної Ради Олександр Гудима звернувся до глави уряду з проханням про термінову зустріч у зв’язку зі складним становищем у цій сфері. Як інформує УНІАН, в листі висловлене прохання про тимчасове припинення здійснення кадрових рішень у ядерній галузі взагалі і НАЕК «Енергоатом» зокрема. Разом iз тим керівник профільного комітету зазначає, що «має достатньо матеріалів та інформації як щодо порушень у самій компанії, так і порушень iз боку комерційних структур, керівники яких претендують на високі державні посади». Голова ж парламентського комітету з питань промполітики і підприємництва Михайло Бродський нещодавно заявив, що КРУ Мінфіну «неодноразово встановлювало як факт заборгованості «Енергоатому» перед бюджетом, так і те, що комерсанти- посередники, котрі отримували фактично безпроцентний валютний кредит, який було використано не за призначенням, здобували надприбутки». Крім того, ситуація навколо «Енергоатому» викликала вже низку гострих публікацій у ЗМІ.
Свій погляд на першопричини нинішньої безпрецедентної кризи у ядерній енергетиці «Дню» висловив Сергій Парашин, екс-директор ЧАЕС, директор Міжнародного центру «Енергетика і інформатика ХХI».
— Ситуація навколо «Енергоатому» сьогодні вкрай загострилася. При більш ніж мільярдному боргу декілька блоків не завантажено паливом, що ще більше ускладнило ситуацію в енергосистемі країни. Скандал вже потрапив на сторінки газет, наприклад, у понеділок було опубліковано статтю в «Киевских Ведомостях» з цього приводу. Що, на вашу думку, є першопричиною кризи в атомній енергетиці?
— Перше. Зі статтею, яку опубліковано в понеділок в газеті «Киевские Ведомости» загалом, мабуть, можна погодитися. Друге. Які можуть бути висновки з ситуації, яку останнім часом винесено на сторінки преси? Висновок перший — необхідно знову покласти відповідальність за стан справ на атомних станціях на директорів АЕС.
Це можна зробити в межах чинного законодавства шляхом повернення права юридичної особи атомним станціям, з одночасним збереженням НАЕК «Енергоатом». НАЕК «Енергоатом» може бути в цій ситуації холдингом, що володіє корпоративними правами юридичних осіб атомних станцій. У цій ситуації відповідальність за АЕС зберігається повна, а «Енергоатом» виконує ті функції, які кожна станція виконати не може.
Наступний момент, що випливає з дискусії в пресі, — це відсутність відвертості й публічності в діях державної компанії «Енергоатом» з оборотом фінансових ресурсів порядку 1,5 мільярда доларів на рік. Структура такого масштабу, що виробляє понад 40% електричної енергії, від якої залежить економіка країни і її ж безпека, повинна працювати в публічному режимі. Саме публічний режим, відвертість планів, публікація планів дій на початку року, підбиття підсумків кожні півроку і наприкінці року допоможе уникнути тих можливих перекосів, які ми маємо постійно, коли ситуація не публічна.
Публічність, відвертість, застосування системи тендерів — це винаходи не сьогоднішнього дня, це загальний принцип дії великих компаній у будь-якій розвиненій країні. Крім того, я гадаю, що боротися проти приватизації, яка йде в цей час, абсолютно безглузда справа. У майбутньому, коли дозріє відповідний інвестор, атомні станції повинні бути приватизовані. Ця справа не сьогоднішнього дня, але починати цей процес необхідно. Для цього є відповідні процедури й відповідна підготовка, які дозволять у майбутньому почати працювати з можливим інвестором.
— Як вплине приватизація на дієздатність і безпеку АЕС?
— Мова йде про те, що приватизація дозволить у майбутньому станціям більш активно розвиватися. Ми знаємо, що державна форма власності не дає нам на певному етапі нової якості.
— У названій статті ви згадуєтеся в зв’язку зі звільненням нелояльних «Енергоатому» директорів. Чи це дійсно так?
— Це справа минула, і я не хотів би до неї повертатися. На мій погляд, важливо задекларувати певну мету. Тому питання публічності принципове. Публічність дозволяє включати до дискусії дуже велику кількість людей. А коли немає предмета обговорення, ми не бачимо різних поглядів, ми бачимо завжди лише одне питання — купили чи не купили паливо для АЕС. Але загалом, у діяльності електростанції питання закупівлі палива становить приблизно половину відсотка.
— Але саме ця половина відсотка привертає увагу, оскільки дає можливість заробити 200 мільйонів доларів, про які йдеться.
— Так. Але на українському ринкові вже з’являються люди, які хотіли б працювати довгостроково. Атомна енергетика — це довготривала галузь. Ми знаємо, що термін служби атомних станцій як мінімум 30 років, а є завдання й більші — перевести їх на сорокарічний термін роботи. Зараз атомна енергетика України відпрацювала менше половини свого ресурсу. Крім того, щорічно треба вкладати в безпеку атомних станцій певні ресурси.
Наприклад, на Заході — це 10 мільйонів доларів на рік. Тоді є гарантія, що АЕС функціонуватиме довго й досить безпечно. За рубежем будь- який інцидент на АЕС призводить до закриття станції. Тому, не допускаючи інцидентів на атомних станціях, ми таким чином продовжуємо роботу АС.
— Які інвестиції в безпеку АЕС здійснено за останній час?
— На жаль, зараз людині, що не працює в компанії, важко сказати про те, скільки ресурсів було вкладено в безпеку. Я не бачив опублікованих матеріалів із цього приводу, і, повертаючись до публічності, я думаю, що це головний момент. Треба на початку року опублікувати кошторис витрат на питання безпеки і протягом всього періоду показувати громадськості, що не лише в заробітну платню вкладаються гроші. Заробітна платня — не головне. Це дуже важливий момент — паливо й заробітна платня не є головним моментом для АЕС. Для станції головним є її безпека, ефективність, і тільки потім — заробітна платня та паливо.
— Яким зараз може бути вихід зі становища?
— Сьогодні, коли ситуація знову дозріла для рішучих дій, їх треба зробити. А рішучі дії в даній ситуації полягають у тому, щоб державна атомна енергетична компанія була, по-перше, безпечною, по- друге, ефективною, а по-третє, не породжувала соціальних конфліктів.
— Крім того, Захід вимагає закриття ЧАЕС. Чи може він після Чорнобильської вимагати закриття інших станцій, виходячи з міркувань безпеки?
— За великим рахунком, Захід часто висуває такі вимоги. Минулого року МАГАТЕ провело конференцію з безпеки, на якій кожна з країн- учасників конвенції з безпеки доповідала про свою ситуацію. І до України було пред’явлено досить претензій з приводу безпеки, хоча Захід веде зараз досить стриману політику щодо України.
Сьогодні для них головним є, звичайно, питання Чорнобильської АЕС. Але як тільки вирішиться питання щодо Чорнобиля, може «з’явитися» будь-яка інша АЕС. А на заходи щодо безпеки АЕС необхідний час. Як правило рік, два, три й більше. Швидко що-небудь зробити в атомній енергетиці неможливо.
— Але що можна зробити вже зараз?
— Я повернуся до відповідальності: коли ми покладаємо відповідальність на конкретну атомну станцію, то ми знаємо, що директор і вся команда на станції зроблять все для того, щоб пріоритетом була безпека.
Якщо ми знімаємо відповідальність з директора і переносимо на «Енергоатом», то вся команда станції настроєна на те, щоб їм як можна більше виплатили заробітної платні, забезпечили соціальні потреби, а безпека йде на другий план. Йдеться про дуже важливу роботу, якої не видно щодня. А ось такої роботи з АЕС зараз ніхто не вимагає, і в цьому величезна проблема.
