В Україні, чи не скорше за всіх, Львівщина прийшла до розуміння необхідності розробки стратегії свого розвитку. Позитивний імпульс цьому дав попередній губернатор Янків, науковець і аналітик. А нинішній Олександр Сендега мудро прямував у особливий керунок — усвідомлення Львівщини як регіону, що має взяти все позитивне від свого географічного розташування, близькості до Євросоюзу. Розроблена стратегія в такому форматі, по суті, є першою в Україні, тому що базується на стандартах міжнародних, і акцент був зроблений на можливих інтеграційних прогресах прикордонних територій.
— Наше завдання, — стверджує голова Львівської облдержадміністрації Олександр Сендега, — забезпечити провідну роль Львівщини у співпраці України з Європейським Союзом. Геополітичне розташування регіону визначає його майбутнє — стати «західними воротами» країни. Область знаходиться на перехресті транскордонних європейських шляхів. Тут проходять три важливі транспортні коридори, що з’єднують столиці багатьох європейських держав. Все це ми маємо використати з розумом. Для цього й потрібно було розробити виважену, добре обгрунтовану і якісну Стратегію розвитку області.
Розробку стратегії ми починали з повним усвідомленням: ось-ось кордони Євросоюзу наблизяться, і хочемо ми того чи ні, а наше життя дещо зміниться, причому в наших силах поглиблювати транскордонне співробітництво чи зробити його номінальним. Ми — за дієвість та найбільшу користь від співпраці для обох наших народів. Сьогодні йде серйозне обговорення створення в Ярославі українсько-польського інституту транскордонного співробітництва. Наука може нам у цьому плані допомогти, і ми доповнимо нашу Стратегію (підкреслюю — це не закостенілий продукт) місткими, точними прогнозами та пропозиціями.
Безумовно, безпосередня близькість до кордонів Євросоюзу передбачає посилення торгівельних зв’язків, збільшення інвестицій, поглиблення транскордонного співробітництва в різних галузях життя, включаючи наукові, освітні, мистецькі й навіть родинні зв’язки, що все разом має принести області хороші дивіденди. Можливо, Львівщина першою на своєму рівні могла б зробити реальні кроки величезної підготовчої діяльності вступу в Євросоюз. Адже мешканці області мало не щодня тим чи іншим чином контактують iз громадянами Польщі — бізнесмени, студенти і навіть пересічні громадяни, які бачать закордонних туристів на вулицях Львова. Всі вони, спілкуючись, по-своєму визначають позитивні результати й проблеми, з якими зіштовхнулася Польща, вступивши в Євросоюз. І завдяки тому можна підготувати реальний грунт, причому з найменш болісними ознаками та проблемами економічного та морального сенсу.
У читачів може виникнути запитання — а чи не забагато беруть на себе львів’яни? Лише 3,6 відсотка території України, 5 відсотків населення. Якщо замислитися, то соціально-економічні процеси, які відбуваються на Львівщині, все ж таки можуть вплинути на економіку країни, хоча б у ролі стартового майданчика діяльного просування на захід.
Для цього спочатку, як стверджували розробники Стратегії (а це близько 100 спеціалістів, включаючи закордонних експертів. — Авт. ) треба було окреслити реальний стан речей. Причому визначити не лише позитив, але й негатив, адже «правда, як підкреслював Бальзак, подібна на гіркий напій, неприємна на смак, проте відновлює здоров’я». За якими саме параметрами визначати здоров’я економіки, суспільного розвитку, які поставити перед собою завдання, — над цим міркували не один місяць, а близько року. І визначили: звичайно ж, параметри європейського зразка. Візьмемо хоча б такий приклад. В області активно розвивається малий і середній бізнес, нараховується майже 15 тис. малих підприємств. На 10 тисяч мешканців Львівщини припадає 56 малих і середніх підприємств. За цим показником область посідає друге місце в Україні. Водночас, львів’яни розуміють, що це хороші показники на загальноукраїнському рівні, якщо ж проаналізувати польський досвід, то у наших сусідів на кожних 10 тис. мешканців припадає приблизно 900 фірм і близько 700 приватних підприємців, що свідчить про щонайменше 15-разове перевищення кількості приватних господарських одиниць до кількості населення в порівнянні з Україною. Тому, погодьтеся, є над чим працювати.
Протягом останніх років Львівщина стала привабливим інвестиційним регіоном. За обсягами залучених у минулому році іноземних інвестицій, а це 85 млн. дол. США, область займає третє місце в Україні. Загальний обсяг інвестицій становить майже 305 млн. дол. США, з них фактично 50% вкладено протягом останніх двох років. Інвестиційні потоки, в основному, спрямовані в машинобудування, харчову й легку промисловість, деревообробну галузь, виробництво будівельних матеріалів та фінансову сферу, що дало значні прирости у цих галузях та зростання промислового виробництва загалом на 14,1%. Сьогодні можна стверджувати, що іноземні інвестори, які приходять в область, забезпечували людей гідними умовами праці, а не лише використовували як дешеву робочу силу. На таких підприємствах, як «Леоні», приміром, зарплата вища, ніж середня по району. Якщо ж порівнювати із зарплатою, яку отримують працівники на великих підприємствах Євросоюзу, відразу ж стане видно різницю — нам до їхніх заробітків ще рости.
Показово, що акцент у розробці Стратегії був зроблений на економічному розвитку, а не на соціальному. Львів’яни говорять: ми не нехтували соціальним компонентом, а добре усвідомлюємо, — підвищити соціальний захист населення, зробити реальними наші задекларовані Конституцією соціальні права, можна лише через стрімкий економічний ріст. Як мінімум три документи мають узгоджуватися між собою для забеспечення ефективної реалізації стратегії: це, власне, Стратегія розвитку області до 2015 року, щорічні програми соціально-економічного розвитку і щорічні бюджети області. До того ж на Львівщині розроблена низка обласних, галузевих програм, які не були узгодженими між собою в площині заходів, фінансів та ресурсів, а також термінів виконання. Все це теж треба було привести до єдиного знаменника. Розроблений документ обговорювався на різних рівнях. Реалізовуючи такі проекти необхідно в першу чергу заручитись підтримкою людей, врахувати усі існуючі думки. Стратегія була надрукована у засобах масової інформації, усі бажаючі змогли й досі можуть її детально прочитати й надіслати свої міркування та пропозиції за окремою адресою. Усі відгуки детально аналізуватися спеціальною робочою групою.
Якою ж бачать область її мешканці через 10 років? Доктор економічних наук, проректор, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії Анатолій Мокій вважає:
— Львівщина має перетворитись на науково-освітній, фінансово-банківський і торгівельно-туристичний центр. Відновлення наукових підприємств неможливе. Однак стратегія європейської інтеграції дозволяє плідно використовувати наш чималий потенціал. Особисто я не був згоден із такою постановкою питання: «Львівщина — регіон рекреації та культури». Бо вважаю, що область може займатися сферою послуг у широкому розумінні цього слова. Є таке поняття сервісізація, розвинуті країни займаються сферою послуг. У нас велика кількість освітніх закладів. Чому ми не можемо навчати студентів-іноземців? Наприклад, 400 студентів навчаються зараз у Львівському медуніверситеті і задоволені. Можемо надавати банківські, інженерно-консалтингові послуги. Наш інвестиційний форум, що проводиться кожної осені, має перетворитися на постійно діючий. Унікальні родовища мінеральних вод (понад 200 джерел!) теж відкривають свої перспективи. Я вже не кажу про туризм. Одна четверта всієї історико-культурної спадщини зосереджена на території Львівської області. Це колосальні можливості. Отже, львів’янам немає чого жалітися. Їм лише потрібно працювати за чітко означеною стратегією.
