Позафракційний депутат Сергій Головатий, за повідомленням Інтерфакс-Україна, зробив на прес-конференції у вівторок заяву про те, що він не зміг зустрітися з людиною, яка повинна була передати йому результати проведеної в Німеччині експертизи останків, які можуть належати пропалому журналісту Георгієві Гонгадзе. Як раніше повідомлялося, парламентська слідча комісія зi справи пропалого журналіста, в яку входить С.Головатий, передала в Німеччину для проведення експертизи медичну картку Г. Гонгадзе зі слідами його крові і зразки останків. При цьому інформація С. Головатого викликає набагато більше запитань, ніж відповідей.
Так, С.Головатий повідомив, що, будучи в Страсбурзі в складі української делегації на сесії ПАРЄ, він намагався «контактувати» з людьми, які допомогли б йому отримати результати експертизи від німецької експертної установи. Зi слів С.Головатого, він повинен був 26 січня поїхати в Німеччину і отримати результати експертизи. Однак, відзначив він, його контактер Ігор Стельмах подзвонив йому і повідомив, що в п’ятницю його викликали в генеральне консульство України в Мюнхені ніби для перевірки паспортних даних.
Депутат повідомив, що в п’ятницю І.Стельмах з’явився в консульство, де йому повідомили, що людина з його прізвищем в 1994 році перевозила наркотики, що ним цікавиться німецька поліція і що його хочуть допитати в сусідній кімнаті. У сусідній кімнаті І.Стельмаху пред’явили доручення Генеральної прокуратури України, адресоване голові Служби безпеки України Леоніду Деркачу, з повідомленням про те, що Генпрокуратура розслідує карну справу за фактом зникнення Г. Гонгадзе, і проханням встановити місцезнаходження І.Стельмаха і допитати його як свідка. Зi слів С.Головатого, І.Стельмах вихопив цей документ з рук співробітника і втік ( ! — Ред. ).
Навряд чи вся ця інформація виглядає адекватною, коли йдеться про такі серйозні процеси, що відбуваються в Україні. І головне запитання: чому експертизу проводять невідомо де і хто, через якихось «контактерів», практично напівлегально? І влада, і опозиція, фактично, діє в одному і тому ж полі непрозорості, алогічності і взаємного шантажу. Чому для суспільства ситуація набуває все більш ірреального значення, а отже, все більш далекого від тих реальних проблем, якими стурбовані прості громадяни. Парадоксальна ситуація існування в одній країні двох паралельних світів — народу і політикуму — посилюється.
