Усього півтора тижні залишилося до запланованих на 22 листопада трибічних (Україна — Європейський Союз — Росія) переговорів у бельгійській столиці. Їхній зміст дуже ємко визначив прем’єр-міністр України Микола Азаров: «У Брюсселі буде зустріч представників енергетичного бізнесу Європи. Достатня кількість країн буде представлена за участю України, Європейського Cоюзу та Росії. Це буде перша трибічна зустріч, яка, на мій погляд, має дати відповідь, якими темпами, якими силами, якими ресурсами й за участю яких сторін здійснюватиметься модернізація нашої ГТС».
Досі про це були самі лише розмови, причому не узгоджені. Росія в них не лише не брала участі, а й, швидше, навіть саботувала, оскільки хотіла б отримати ГТС під свій безроздільний контроль. Європейці також не проявляли практичної активності — чекали російського вибору між економічно невигідним рішенням про будівництво газопроводу «Південний потік» і менш витратнішим курсом на модернізацію української ГТС. У Європі добре знають, що Росія заради політичних вигод може легко нехтувати економікою.
Згоду РФ на трибічний формат український фахівець з питань ЄС Роман Шпек вважає хорошим знаком: «Перш за все треба, щоб відбулася зустріч і було продемонстровано, що всі хочуть працювати в трибічному, а не двосторонньому форматі». Неабияке враження залишила також нещодавня заява українського прем’єра. «Це для нас втрати. Це для нас вкрай невигідний варіант. Ми запропонували ЄС і Росії, і я сподіваюся, що така тристороння зустріч відбудеться в найближчому майбутньому, розглянути питання про реконструкцію нашої південної мережі газопроводів, щоб вкласти в двадцять разів менше коштів у модернізацію наших південних газопроводів і вийти в ту ж точку — місто Бургас у Болгарії, з тим самим обсягом газу, який планується направляти за системою «Південного потоку», — сказав Азаров.
Але якщо Федеральна резервна система США (аналог нашого Нацбанку), побоюючись нової хвилі кризи, вмикає в ролі стимулятора економіки друкарський верстат для виробництва доларів, то в світі тут-таки зростають ціни на нафту. Ще лише в очікуванні рішення ФРС, що мало місце днями, вони досягли в світі нового шестимісячного максимуму. Природно, це зовсім не радує Україну. Головну загрозу, що докотилася до нас разом з цією глобальною хвилею, становить усе ж не нафта, а все та ж таки газпромівська формула. Неважко передбачити, що, відповідно до нинішніх нафтових тенденцій, вона потягне вгору й ціну газу для України.
Цим здивовані навіть у Організації країн-експортерів нафти. Генеральний секретар ОПЕК Абдалла ель-Бадрі сказав на зустрічі з Азаровим у Відні: «Сьогодні вже немає прямого цінового зв’язку нафти й газу, оскільки почалися потужні розробки сланцевого газу в Сполучених Штатах». І невипадково Україна — великий імпортер вуглеводневої сировини — хоче стати спостерігачем при цій організації. Днями Азаров повідомив, що зробив таку пропозицію на зустрічі з Абдаллою ель-Бадрі. «Для нас надзвичайно важливо знати політику основних виробників нафти, знати основні параметри та прогнози. Тому участь нашої країни як спостерігача при ОПЕК вважаю доцільною», — сказав прем’єр журналістам. Крім того, він заявив, що Україна зацікавлена в активізації відносин з ОПЕК у зв’язку зі збільшенням обсягу транзиту нафти через територію країни. За словами глави українського уряду, з нинішнього року транзитом через Україну до Білорусі постачається венесуельська нафта (на 17 листопада заплановане пробне аверсне прокачування нафтопроводом «Одеса — Броди»), йдуть переговори про транзит нафти з Азербайджану. «Україну цікавлять прогнози ОПЕК, інформація про ситуацію на ринках — про ризики й перспективи розвитку ринків», — сказав прем’єр, сподіваючись, мабуть, що співпраця з ОПЕК дозволить Україні якимсь чином стримувати нафтове ралі, що перетворюється на «газову камеру» для української промисловості.
Щоправда, в експертному співтоваристві не надто вірять в успіх цієї прем’єрської справи. «Ціна газу для України протягом наступного року може коливатися від 260 дол. до 275 дол. за тисячу кубометрів (проти 252 дол. в четвертому кварталі цього року)». «Майбутньому уряду України (а я впевнений, що після 2010 року в Президента будуть всі передумови, щоб серйозно зайнятися реформуванням уряду), — говорить Нарбут, — доведеться серйозно вирішувати завдання підвищення енергоефективності, зокрема, шляхом підвищення внутрішніх цін для всіх споживачів, та міняти енергетичну стратегію...» Експерт має рацію. Чи варто вимолювати зміну російської формули, якщо резерви енергоефективності в країні практично не використовуються. Достатньо сказати, що компанія «Зорг Біогаз Україна» збирається будувати біогазові станції в ПАР і Греції, тоді як у себе не дуже виходить. І не дивно. На її високотехнологічне устаткування та використовувані відходи тваринництва вітчизняний закон про зелений тариф не поширюється.
