Хто може сказати, чому чергове засідання комітету з питань економічної співпраці російсько-української Міждержавної комісії, яку очолюють глави держав, а комітет — глави урядів Дмитро Медведєв і Микола Азаров, відбулося за 180 кілометрів від Москви в провінційній Калузі? Можливо, російське керівництво таким чином намагалося ублажити нашого прем’єра, викликавши в нього ностальгічні почуття, пов’язані з містом і країною, де він народився?..
Напередодні засідання в російській пресі ставили запитання: що це? І вибір був невеликий: або пошуки цивілізованої форми шлюборозлучного процесу Росії й України перед підписанням асоціації України з ЄС, або остання спроба знайти нові форми співпраці. Нещодавня (передостання?) така спроба закінчилася, як відомо, нічим. Перший віце-прем’єр РФ Ігор Шувалов тоді заявив: «Російська сторона вважає безглуздим продовження переговорів про перспективи одночасної участі України в зоні вільної торгівлі з ЄС і МС».
Проте цього разу в Калузі щось усе-таки народилося. Як повідомив журналістів прем’єр України, це Причорноморський зерновий комітет України, Росії й Казахстану. За його словами, цей комітет (ще його називають зерновим пулом) буде створено протягом шести місяців. «Терміни розглянули — півроку. Цілком конкретно й достатньо, говоритимемо щодо термінів, жорстко», — докладав Азаров на спільній з Медведєвим прес-конференції у вівторок. Прес-служба Мінагропроду України, яка вперше запустила в обіг термін «Причорноморський зерновий комітет», пояснила, що основними його завданнями мають стати обмін інформацією, співпраця у сфері маркетингу, а також, можливо, створення Міжнародної зернової біржі й відповідної корпорації, що займатиметься питаннями розвитку інфраструктури.
Ідея зернового пулу виникла через велику конкуренцію між країнами в причорномор’ї ще в червні 2009 року, коли проводився перший Усесвітній зерновий форум. Тоді зазначали, що країни басейну, перш за все Росія, Україна й Казахстан, втрачають приблизно $10, а інколи й до $20 на кожній тонні зерна. Але проект не пройшов. Вітчизняні експерти зазначали, що для України він просто невигідний.
Генеральний директор Асоціації «Союз бірж України» Борис Беренштейн був у першій групі переговорників з цього питання. «Найголовніший наш аргумент проти цього пулу базувався на тому, що Росії він потрібен значно більше, ніж Україні, — згадує біржовик у розмові з «Днем» і додає: — Казахи тоді теж не підтримали цю ідею й відмовилися». «Своєї думки я не змінив і тепер, — продовжує Беренштейн, — якщо не буде великих додаткових інвестицій Росії в розвиток логістичної інфраструктури України, то погоджуватися на це справжнісінький дебілізм. У нас і для своїх трейдерів не вистачає зерновозів. Та й державних елеваторів у портах у нас усього два. Минулого разу під час обговорення цієї теми нам пропонували внести до статутного фонду пулу, що створювався, один з них — Одеський». Ще одна складність — адаптувати всі митні правила, санітарні й фітосанітарні норми Казахстану й Росії, а по суті це правила Митного союзу, зазначає експерт. «Судячи із ситуації з «Рошеном», — передбачає він, — домовитися буде дуже складно. Наскільки я знаю, всі українські зернотрейдери проти пулу. Вони бояться, що відповідною угодою може бути порвано логістичний ланцюжок, і в України, в якої лише 11 тисяч зернових вагонів, виникнуть серйозні труднощі». При цьому експерт не заперечує проти інших форм співпраці: «Можна створити єдиний біржовий майданчик, де формувати ціни».
Не бачить перспективи для України в зерновому пулі з Росією й Казахстаном і генеральний директор стивидорної компанії «Бруклін-Київ» (вона оперує причалами Хлібної гавані Одеського порту) Юрій Губанков. За його словами, зазвичай такі об’єднання створюють лише тоді, коли в розпал кризи справи йдуть дуже погано. «Сьогодні Україна досить успішно торгує зерном без будь-яких пулів з різними країнами й має на ринку своє місце й положення». «Створення такого пулу, — зауважує глава стивидорської компанії, яка наступного тижня вводить у дію в Одесі новий елеватор, — передчасне й для України зовсім не виправдане».