У галереї «Грифон» відкрилася персональна виставка молодої київської художниці Ольги Васьковської, котру вона назвала «Твоя лінія». Вибране словосполучення, при усій своїй уявній простоті, багатозначне. Можливо, найчіткіший навіть не асоціативний, а тотожний зв’язок існує у нинішньої виставки з однойменною міні-новелою одного мінського прозаїка Французова — принаймні, так стверджує сама художниця. Однак схожість ця не тільки безперечна, але і зашифрована — простіше кажучи, вона зрозуміла тільки тим, хто читав згадану міні-новелу або хоч би про неї чув. Для інших же існує наступне смислове трактування: «твоя» — тобто «моя» «своя», що належить Ользі Васьковській і нікому іншому унікальна лінія у сучасному мистецтві; і, крім того, — «твоя» — тобто така, що відноситься до неповторного предмета, до якого художниця й звертається, оспівуючи його в усій його неповторності.
Ольга Васьковська — художниця молода, і приховувати своє недавнє учнівство їй було б безглуздо. Так чи інакше, вона його і не приховує. Вона — з майстерні Михайла Гуйди, і це, незважаючи на «свою лінію», майже частина концепції. Принаймні, прагнення побачити світ в усій його дорогоцінній красі, але при цьому не менше прагнення цю красу пояснити і навіть прикрасити, не задовольняючись просто фіксацією і тим більше просто спогляданням, дуже схоже на данину авторитету майстра. Іншими словами — краса світу не самодостатня. Квіти та речі (завжди — ретельно підібрані, нерідко — антикварні) у Ольги Васьковської прекрасні тому, що прекрасні лінії, котрі окреслили їх у просторі, — і тільки тому. Дійсно — як приємно усвідомити, що природа декоративна, немов ширма найтоншої роботи! На ній намальовані іриси та метелики, старовинні дрібнички, часом навіть люди, і кожна їх лінія знаходиться на своєму місці, доповнюючи та уточнюючи загальну композицію — і, до речі сказати, загальну концепцію, котра може розвиватися в будь-якому напрямі, обростаючи найглибшими значеннями, які тільки можна собі уявити. Загалом, захоплення не минути. Але іноді раптом здається — і наполегливо не перестає здаватися — що (від нешкідливого протягу або вітру посерйозніше — неважливо) ця ширма у будь-який момент може повалитися, відкриваючи порожнечу.
