Відомий режисер Роман Віктюк презентував у Києві виставу «Останнє кохання Дон Жуана, чи Ешафот кохання». Зала Жовтневого палацу була повною. Романа Григоровича в нашій столиці люблять ще з його легендарних «Служниць», які породили сексуально-скандальний шарм і віктюківський сценографічний почерк. Тому якщо глядачі бачать афішу, яка сповіщає, що виступає Театр Романа Віктюка, то поспішають подивитися: що ж нового створив цей режисер. Нині публіці запропонували не широко відомі версії про спокусника-розбивача жіночих сердець Дон Жуана, оспівані Мольєром, Лесею Українкою чи Радзинським, а режисер по- своєму «прочитав» п’єсу «Ніч у Валлоні» популярного французького драматурга Еріка-Емманюэля Шмітта. У цій історії Дон Жуан (Дмитро Бозін) потрапляє до пастки, підстроєної йому ошуканими жінками. Кожна з розгніваних колишніх коханок намагається нагадати про себе, але підступний спокусник про все забув. Жодну зі своїх жертв він не любив. А що може бути жахливішим за отруєних коханням шiстьох дам? І вони його судять, присуджуючи одружитися зі своєю останньою жертвою Анжелікою (Наталя Костенєва) чи відправитися до в’язниці в Бастилію...
У ролі Жуана виступив прем’єр віктюківської трупи Дмитро Бозін. Потрібно зазначити, що коли раніше про фаворита театру говорили лише як про красеня, то тепер його «божественна» зовнішність відсунулася на другий план. Спортивний Бозін не лише виробляє фантастичні сальто і трюки на сцені, але ще розкриває психологічний портрет свого героя. Дмитро дійсно став хорошим актором. Тут Віктюк, немовби Пігмаліон, виліпив і виховав «зірочку». До речі, в Романа Григоровича працювати акторам непросто. У колективі сувора дисципліна й щоденні тренінги. І як результат — його актори володіють красномовною пластикою. Так, у «Дон Жуані» вони працюють на батуті, немовби справжні акробати. За задумом Віктюка, балансуючи на батуті, актори створюють відчуття польоту й ризику своїх героїв.., крик змінює шепіт, трагедія переплітається фарсом і комедією. Глядачі регочуть, коли Дон Жуан сюсюкає, висячи й погойдуючись на металевих трубах, немовби змій-спокусник. Але й на нього доля знайде управу. Дон Жуан стане об’єктом пристрасті молодого шевальє де Шифревіля (Іван Нікульча) й мимовільною причиною його загибелі. Дон Жуан зіткнувся з тим, що завжди заперечував, з чого глумився, а ця смерть його змінила. Він зрозумів, що кохання — це більше, ніж просто секс...
Театрали зі стажем можуть говорити, що Віктюк у цій виставі пішов уторованими доріжками, що майстер сам себе цитує, проте постановку глядачі прийняли, а коли на уклін вийшов Роман Григорович, то його вітали оваціями. Режисер довго й красиво вклонявся разом зі своїми підопічними, а потім пожартував: «Сідайте, ми починаємо спочатку». Віктюк традиційно освідчився в любові до Києва і киян (ох, уміє ж говорити компліменти). Він пообіцяв, що скоро обов’язково повернеться, щоб показати прем’єру, в якій головні ролі виконають популярні актори Юхим Шифрін та Андрій Данилко, примусивши Андрія, який був присутнім на виставі, пообіцяти, що він буде старанно репетирувати. Але це перспектива, а в найближчих планах — продовження гастролей у Одесі та Харкові, турне Німеччиною. Наприкінці жовтня Роман Григорович відзначить 70-річчя і на його ювілей віктюківці покажуть знаменитих «Служниць». Майстер молодий душею, бадьорий і повний творчих планів — так нехай вони обов’язково збудуться!
