«Сімейна художня традиція в російському образотворчому мистецтві кінця XIX — початку XX століття». Виставкою під такою назвою розпочав свою роботу в 2006 році київський Музей російського мистецтва. Нинішня виставка — друга в проекті «Сімейна художня традиція», який стартував наприкінці минулого року і познайомив глядачів з художниками XVIII—XIX століть, поєднаними родинними зв’язками і художніми традиціями. У нинішній експозиції виставки представлені живопис, графіка, скульптура творчості представників таких відомих династій кінця XIX—ХХ століття, як Сурикових-Кончаловських, Бродських-Решетникова, Древіна-Удальцової, Яковлєва-Рянгіної, Лебедєвих, Пластових, Ткачових, Ромадіних, Чернишових-Горських. На думку наукових співробітників музею, саме такі «сімейні зібрання» найбільш чітко відображують процес продовження і удосконалення художніх традицій, який набуває особливого характеру саме у ХХ столітті.
Як відзнчає науковий співробітник музею Олена Боримська, сьогодні тема сімейної традиції та родинних зв’язків у мистецтві цікавить багатьох. I не лише професіоналів. Часом екскурсоводи помилково називають того або іншого художника різножанровим, не знаючи, що за одним прізвищем стоять різні люди. Крім того, вважає Боримська, словосполучення «сімейна традиція» багато хто розуміє однобоко. Дійсно, навички професійної майстерності завжди передавалися від батьків до дітей. «Але змінюються покоління, — пояснює Боримська, — люди живуть в інших умовах, різних історичних епохах, інших художніх течіях і сімейні художні традиції просто не можуть не змінюватись. Тому ця виставка й розповідає глядачам про академічні традиції, які закладалися наприкінці XVIII століття, їх трансформації у ХХ столітті, про художників, про зміну їхньої художньої мови та практики, про видозміну традицій, які, здавалося, були такими стійкими й непорушними».
Взагалі, говорить Боримська, російське мистецтво ХХ століття дуже неоднорідне й різноманітне. Наприклад, 10 ті роки ХХ століття — пікові для авангарду. У 20 ті роки взагалі розвиваються найрізноманітніші течії. Наприклад, Аркадій Пластов у своїй творчості розвиває традиції пленерно-жанрового живопису. Василь Суриков — майстер масштабних історичних полотен. Петро Кончаловський — автор прекрасних пейзажів, натюрмортів та портретів своїх сучасників. Також на виставці, яка працює до кінця лютого, можна познайомитися і з тенденціями в мистецтві радянського періоду — від методу соцреалізму до нових художніх течій.
