Участь України у стабілізаційних силах в Iраку дозволила виявити хвороби Збройних сил. На думку міністра оборони України Євгена Марчука, жодна країна, яка бере участь у таких великих проектах, як стабілізація обстановки в Іраку, не застрахована від кроків у відповідь з боку невдоволених цим. Однак відступ від своєї позиції тільки посилив би терористів, зазначив Євген Марчук, розповідаючи в недільній програмі «Докладно з Дмитром Кисельовим» (ICTV) про тенденції переглянути рішення щодо присутності українських миротворців в Іраку. Навівши як приклад Румунію, міністр також звернув увагу на взаємозалежність між участю в коаліційних силах і можливостями вступу до НАТО. А відповідаючи на запитання ведучого, як може розподілитися політична відповідальність у разі, якщо в Україні станеться щось подібне до терактів у Мадриді, Євген Марчук сказав, що «це залежатиме від того, хто і якою мірою захоче використати ту або іншу ситуацію (навіть неприємну для своєї країни) у внутрішньополітичній боротьбі за владу». Водночас міністр оборони висловив упевненість, що «і наші спецслужби, і деякі інші обставини допомагають нам все ж таки протидіяти міжнародному тероризму».
Можливо, однією з таких «обставин» стане діяльність ще одного гостя студії — кардіохірурга Бориса Тодурова, який нещодавно побував (за сприяння Міністерства оборони) в Іраку з метою «оцінити ситуацію з природженими пороками серця у дітей, допомогти консультативно, допомогти хірургічним шляхом, прочитати лекції, познайомитися з міністром (охорони здоров’я Іраку. — Ред. ) і вирішити, чим взагалі Україна може допомагати надалі Іраку». Борис Тодуров повідомив, що вже досягнуто домовленості з міністром охорони здоров’я Іраку про те, що наприкінці квітня бригада з дев’яти українських кардіохірургів вирушить до Іраку оперувати дітей (за його словами, у самих іракців для цього немає ані відповідного досвіду, ані апаратури). Кажучи про свою мотивацію, лікар відповів: «Я подумав, що якщо ми приїдемо і прооперуємо в Іраку хоча б кількох дітей, можливо, якийсь божевільний іракський солдат, який у прицілі побачить українського солдата, не натисне на гачок». На думку кардіохірурга, який продемонстрував дійсно стратегічне мислення, українці не повинні бути присутні в Іраку тільки як миротворчий контингент. «Я не виключаю, що той хлопчик, якого я прооперував десь у мусульманській країні, стане через двадцять років президентом і це визначить політику з Україною. Чом би ні?» Відповідаючи ж на запитання про те, чи потрібно виводити український контингент з Іраку, Борис Тодуров зазначив, що в Україні щорічно гине від 10 до 20 тисяч людей від гострого отруєння неякісним алкоголем, і це не розглядають як національну трагедію. На думку лікаря, той ризик, що присутній в Іраку, не перевищує ризик поїздки на шашлики та випивки ста грам неякісної горілки. Це порівняння, можливо, могло б видатися комусь дещо цинічним, якби Борис Тодуров не був лiкарем i не оцiнив би ризик перебування в Iраку особисто. І важко не погодитися з Дмитром Кисельовим, що наш кардіохірург завдяки своїй ініціативі, можливо, відводить загрозу терактів в Україні.
А Євген Марчук, кажучи про «такий складний, болючий проект, як наша участь у стабілізаційних силах», зауважив, що він дозволив «виявити та розкрити такі хвороби, про які навіть ніхто не здогадувався у Збройних силах і яких ми негайно позбуваємося». Як приклад міністр оборони розповів, що коли вже наша п’ята бригада була в Іраку, внаслідок спеціально проведеного експерименту з’ясувалося, що кулезахисні шоломи, в яких вони вирушили туди, прострілюються. Було проведено розслідування, «познімали генерал- полковників». За словами Євгена Марчука, участь України в стабілізаційних силах в Іраку виявилася дорогим проектом не стільки фінансово, скільки «з погляду екзаменації всієї системи підготовки, ос нащення, екіпіровки підрозділів, які їдуть до Іраку». З шостою бригадою, яка вирушила на заміну п’ятій, проблем було вже менше, зазначив міністр.
А вже в найближчому майбутньому, повідомив Євген Марчук, Президент має підписати нову редакцію воєнної доктрини, в якій визначено загрози безпеки, якою повинна бути структура ЗС тощо. Ще п’ять років тому, зазначив міністр, цей документ був би цілком секретним і становив би державну таємницю. Тепер же його опублікують як «білу книгу». «Такий тепер світ», — зауважив Євген Марчук.
