Нещодавно в Донецьку нагородженням територіальних громад області завершився проект «Громадськість та місцева влада — ефективні механізми співпраці», проведений за даними березня — квітня поточного року обласною організацією ВГО «Комітет виборців України». Дослідження, аналогів якому в Україні дотепер не було, дозволило дати об’єктивну оцінку взаємодії громад Донеччини з місцевою владою й зробити висновок про ступінь розвитку громадянського суспільства в регіоні. Наочним (вираженим у цифрах) результатом роботи став оприлюднений під час церемонії рейтинг «Місто відкритих можливостей-2011», в якому 27 із 28 міст обласного підпорядкування (крім Добропілля, яке відмовилося від участі в усіх етапах проекту) було розташовано за мірою ефективності взаємодії влади з громадою. Втім, як відзначила один із керівників проекту Альона Доля, дослідження було покликане не тільки — й не стільки — назвати лідерів і аутсайдерів, скільки підвищити взаємний інтерес до своїх територіальних громад і покращити обмін досвіду між ними. «Рейтинг має не так змагальну, як ознайомчу й порівняльну функції, тож є взаємовигідним щодо обміну найліпшими практиками», — наголосила вона.
Ефективність взаємодії влади з громадою оцінювалася за трьома критеріями: 1) передбачуваність дій місцевої влади (тобто усвідомлення та розуміння нею наявних проблем, вирішення яких закладене у стратегічних документах і планомірно реалізується в практичних діях); 2) спосіб взаємодії влади й громадськості (міра залучення громади до розв’язання проблем, що характеризується п’ятьма щаблями: поінформаність, комунікація, консультування, залучення та партнерство); 3) інноваційність у діяльності місцевої влади, а саме в аспекті підвищення рівня надання послуг тощо. Задля отримання об’єктивної інформації оцінювання здійснювалося на підставі порівняння даних, наданих владаю та представниками громадськості: провівши анкетування міських рад, дослідники безпосередньо завітали до кожного міста й інтерв’ювали представників органів місцевого самоврядування, громадських організацій, місцевих ЗМІ та пересічних громадян.
Отримані результати засвідчили, що жодне з міст не стало одноосібним лідером. Більшість із них продемонструвала невисокий загальний результат — у межах від 30 до 60 балів зі 100 можливих; найвищого результату досяг Донецьк (71,5 бала), найнижчого — Маріуполь (22). Прикметно, що найвищий середній бал (79,6) було показано за критерієм передбачуваності дій влади, тоді як за рівнем взаємодії влади з громадою середній бал зменшився вдвічі (39,6), а за імплементацією інноваційних практик — майже в чотири рази (21,5)! Власне кажучи, лише завдяки впевненій перемозі за цим критерієм зміг відірватися від переслідувачів Донецьк, який у підсумку випередив Торез (ІІ місце) та Артемівськ (ІІІ місце). «Вдосконалюючи комунікацію між владою і громадою, — відзначив керівник управління у зв’язках із громадськістю Донецької міської ради М. Ровінський, — невдовзі ми плануємо започаткувати використання соціальних мереж (зокрема, Facebook), які доповнять спілкування на форумі міськради, де анонімність користувачів не дозволяє досягти відповідального обговорення певних проблем». Утім, визнав М. Ровінський, Донецьку теж є чого повчитися в інших міст-учасників дослідження.
Загалом представники «КВУ» виявили найпоширеніші проблеми, які є однаковими для всіх досліджених громад. Найболючішими для кожного населеного пункту виявилися такі питання, як застарілість систем ЖКГ, високі тарифи на комунальні послуги, низька заробітна плата та безробіття. Втім, як показало опитування, влада й громадськість майже не співпрацюють задля їх подолання: попри наявність спільного бачення, спільна дія фактично відсутня. Більшість органів місцевого самоврядування використовує в своїх містах із п’яти рівнів взаємодії влади й громадськості лише поінформування та комунікацію, подеколи консультування; натомість про залучення громадян до участі в управлінні містом, а надто — про повноцінне партнерство навіть і говорити годі. Зазвичай на заваді ширшого залучення громадян стає низка успадкованих іще від радянських часів стереотипів про пасивність та апатичність населення, а також нерозуміння, як на практиці розподілятимуться повноваження і хто в підсумку нестиме відповідальність тощо.
