У прес-центрі медіа- групи «Главред» відбулося обговорення телевізійного проекту «Великі українці».
Нестандартна ідея зазвичай сприймається людьми, м’яко кажучи, неоднозначно — як на рівні індивідуальної свідомості, так і суспільством в цілому. Переконливим прикладом тут може бути телепроект каналу «Інтер» «Великі українці», за реалізацією якого «у виконанні» телеведучого Савіка Шустера та його команди стежать вітчизняні телеглядачі. Власне, проект ще тільки стартував (остаточні підсумки очікуються приблизно через півроку), проте вже вражає розмаїття думок, суджень, оцінок щодо нього.
30 листопада, під час круглого столу в прес-центрі медіа-групи «Главред» відбулося громадське обговорення проекту за участю головного редактора журналу «Телекритика» Наталії Лигачової, доктора історичних наук, професора Станіслава Кульчицького, відомого соціолога, професора Валерія Хмелька, політолога Вадима Карасьова, письменника й публіциста Юрія Покальчука, народного депутата, політолога Олеся Донія. Запрошений був також один із чільних представників проекту «Великі українці», тележурналіст Вахтанг Кіпіані.
Відкриваючи дискусію, пані Наталія Лигачова зазначила, що обговорювана програма є, по суті, лакмусовим папірцем не тільки готовності телебачення, але й готовності суспільства до самопізнання, до чесного аналізу актуальних, часто болісних проблем. Завданням же сьогоднішньої розмови є допомогти більш ефективній реалізації ідеї, що покладена в основу цієї передачі — попри заполітизованість експертів («гарантів»), котрі беруть участь у проекті, попри явну розмитість критеріїв відбору.
Постійний автор «Дня», один із провідних українських політологів Вадим Карасьов акцентував увагу в своєму виступі на тому, що, хоч проект є, безперечно, дуже перспективним, однак ще зарано говорити про його успішність (навіть при тому, що кількість глядачів програми справді вражає), адже наявний цілий комплекс проблем: треба делікатно відкорегувати підбір експертів (інакше лунатимуть щонайменше цинічні твердженням на кшталт: «Ленін — великий українець»), варто уточнити концептуальний підхід, а саме — відзначати передовсім тих, хто відіграв особливу роль у формуванні України як цілісної культурної спільноти і як незалежної держави. Слід обов’язково врахувати, що ми, підкреслив Вадим Карасьов, перебуваємо ще в пошуку національної ідентичності, через що маємо справу з трагічною проблемою «розколотої історії». Критерій успішності проекту один — чи сприяє він подоланню цього драматичного розколу? Головне — треба справді думати по-українському, хай би якою мовою при цьому розмовляла людина (по-українському — це в нашій системі координат!).
Професор Станіслав Кульчицький зауважив: долаючи розкол історичної пам’яті українців, треба виходити з того, що ми є нацією з 1000- літньою історією (хоч наша держава ще тільки «стає на ноги»). Те, що український народ (в етнічному розумінні слова) став і залишається єдиним — це колосальна заслуга передовсім таких людей, як Шевченко й Франко; адже, не будь їх, нам загрожувала б зовсім інша доля: розділитися на два народи, як розділилися серби й хорвати, котрі розмовляють однією мовою. Критерії для відбору «великих українців» — предмет для дискусій, проте, підкреслив Кульчицький, до їх числа однозначно має увійти така людина, як Джеймс Мейс.
Головне, що об’єднало всіх присутніх: не треба боятися вибору людей. Важливо, щоб проект був справою для небайдужих!
