Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Ставок розбрату

2 жовтня, 2004 - 00:00

Ясного серпневого дня, коли почався сезон полювання на диких качок, з берега ставка за селом Гірчична до лікарні було доставлено трьох поранених громадян. А надвечір міліція затримала мисливця та його сина. Свідків цього кривавого конфлікту, що набув великого розголосу у Дунаєвецькому районі, начебто немає. Лише учасники...

— Хоч би які там, на ставку, були вимоги, стріляти по людях, як по качках, нікому не дано права, — категорично висловлюється перший заступник голови Дунаєвецької райдержадміністрації Антон Камінський. Він достеменно не знає, що саме передувало конфліктові з драматичною розв’язкою. Всі обставини, за яких застосував зареєстровану в органах рушницю 60-річний мисливець, відтворять відповідні служби.

Стосовно мисливця думка одностайна — тихий. Свого часу він на тракторі в колгоспі ударно трудився, норми перевиконував завжди. Виїхав у Дунаївці, райцентр, одначе про рідне село не забуває. Тому і взяв дозвіл на полювання в знайомих з дитинства місцях.

Жителі Гірчичної відпрацьовують версії щодо застосування мисливської рушниці супроти людей. Село вважає, що «винна» оренда. У конфлікті на березі ставка — сумний відгомін нових соціально-економічних відносин, що складаються на селі. Ставок, один з атрибутів звичного життя, завжди був місцем, де відпочивали представники всіх поколінь населеного пункту, окрасою села. Ставок був загальнодоступним об’єктом.

— Цапар побудував оці два ставки, — показує рукою сільський голова Михайло Марценюк на місце, де гриміли постріли. Над ставками горби зеленіють. На прибитих цвяхами у живу плоть дерев табличках — суворі перестороги: ловити рибу заборонено...

Одному з трьох молодих людей, поранених мисливцем, сесія Гірчичнянської сільської ради дала «згоду про надання в оренду земельної ділянки водного фонду (ставка)... для риборозведення та рибогосподарських потреб». Угоди ж про оренду, як заявив Михайло Марценюк, іще немає. Сільський голова підкреслив:

— Люди вже витратилися. Зарибок запустили у ставок, джерела, що, було, замулилися, розчистили, греблю поладнали.

Якщо зважити на ту обставину, що угоди на момент конфлікту ще не уклали, то й оренди, як такої, ще не було. І мисливець, до речі, — не рибалка. І качки дикі, перелітні птахи, в оренду не віддаються...

Звісно ж, ставок без нагляду — калюжа. Тому й виникла ідея — віддати ці водойми в оренду. Аби орендар дбав про риборозведення, щось там відраховував із свого прибутку до каси органу місцевого самоврядування, як кажуть, і на гарматний постріл не допускав браконьєра і т. ін.

— Хай працюють. Тоді, може, буде багато риби й ціна впаде, — вважає перший заступник голови Дунаєвецької райдержадміністрації Антон Камінський.

Одначе конфлікт за селом Гірчична — далеко не перший у краї. Було вже, що орендарі привезли у приміське село «крутих» хлопців, побоїще влаштували.

За статистикою облдержрибінспекції, на території краю — 2276 ставків загальною площею 15942,4 гектара. У оренді — 899 ставків загальною площею 6982,82 гектара. Помітили: найбільші водойми вже «розібрали». «Найперспективніші ставки давно в оренді», — вказує в. о. начальника облдержрибінспекції Сергій Чекерда.

Як їхати до Гірчичної із Хмельницького, то Правдівку не обминути. Село п’ятьох ставків, що в оренді, — територія протистояння. З одного боку — орендар, із супротивного — Правдівка. У Правдівки багато питань: де худоба має воду пити, де качкам свійським, іншій водоплавній птиці плавати? І чи всі пернаті повернуться з отого голубого плеса?

— Є проблеми. То візьме й заставки виб’є — незаконно воду випустить. Або ще щось скоїть, — погоджується Сергій Чекерда. Він вказує на той прикрий факт, що лише 42 із 899-ти орендарів погодили питання про використання ставків в облдержрибінспекції.

Про вплив з боку влади на брутальних орендарів чомусь не йдеться. Тому й чутки, що сіють у народі недовіру до органів, мають місце. Начебто за кожним із перспективних ставків «стоїть» якийсь небожитель місцевого масштабу. Називають відомі у краї прізвища. Отих, хто виштовхує «простих» людей із життєвого простору раніше, ніж урветься чийсь терпець.

Чому саме той, а не цей одержав право на оренду? Тому, що першим добіг до кабінету сільського голови чи, може, до якогось вищого кабінету? На яких, сказати б, началах впрягається в цю упряжку, які бере на себе капіталістичні зобов’язання та що саме має село від отієї оренди?

В угоді про оренду має бути все передбачено, все записано. Зокрема, й право трудяги-комбайнера після ударної трудової вахти в полі вільно вирушити до ставка й перепочити, коли місяць гойдається у воді. Громада має достеменно знати, як за її дорученням орган місцевого самоврядування розпорядився об’єктом, що має не тільки господарське значення. Де ж іще таке видано?! Ставки, що завжди об’єднували людей, набули іншої, надприродної функції — розбрат сіють. Яка ж то ціна у гривнях оцього лиха? Виконкоми сільрад зазвичай не афішують призначену орендну плату. Одначе кажуть, що подекуди за рік вона не перевищує роздрібної ціни кілограма якихось нещасних карасів. Звісно ж, є приклади орендарів і громад. Одначе таких прикладів, на жаль, мало.

Надійшла пора для ревізії, громадської експертизи того, що влада на місцях зробила із водоймами. Бо ж он у тій-таки Гірчичній депутати сільради ухвалили: віддати в оренду «земельну ділянку водного фонду (ставок) площею 2,51 гектара для риборозведення». Хоча Гірчична каже, що то річка Студениця. Потрібні публічні дискусії на рівні сходу села, слухання всіх, хто має претензії на власність місцевої громади. І ще потрібні погляди у той бік, де ставки загороджено колючим дротом.

Слушну думку висловив перший заступник голови Дунаєвецької райдержадміністрації Антон Камінський: «Вважаю, що ставкам дали б лад створені при сільрадах комунгоспи». Одначе де ж вони, ці омріяні підприємства? Лише подекуди. Свого часу взята на щит підтримки та схвалення ініціатива із створення комунгоспів, що надавали б різні послуги селянам, зависла в повітрі.

– У селах уже заждалися, коли ж нарешті наші парламентарії ухвалять закон про оренду ставків, — говорить в. о. начальника облдержрибінспекції Сергій Чекерда.

Мабуть, у них, «слуг народу», щось інше в голові щодо цього насущного питання. От на місцях повіддають усі перспективні ставки в оренду, а тоді вже й закон, що зворотної сили не має, ухвалять.

Сільський голова Гірчичної Михайло Марценюк згадує, що до ставка, де стався кривавий конфлікт, свого часу йшли та їхали відпочивати із близьких і далеких сіл. Усім місця вистачало.

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День», Хмельницька область
Газета: 
Рубрика: