Київська міська рада вирішила вивчити можливість перейменування Майдану Незалежності на Площу Свободи. Як передають «Українські новини», про це сказав мер Києва Олександр Омельченко на сесії Київради 21 січня. Комісія, зі слів мера, подасть 27 січня на розгляд чергової сесії Київради свої пропозиції про доцільність перейменування Майдану Незалежності на Площу Свободи. Омельченко не виключив, що Київрада організує референдум, на який винесе питання про перейменування. З цього приводу «День» вирішив запитати своїх експертів, наскільки доцільно втілювати чергову ініціативу столичної влади в життя.
Олег СУХОРУКОВ, директор Фонду сприяння правовим і політичним реформам, адвокат:
— Я завжди був запеклим противником усілякої дії, що призводить до того, що народ забуває свою історію. Усі ми знаємо, що Майдан свого часу отримав нинішню назву неспроста: волевиявлення українців у 1991-му — велика та вистраждана подія. Те, що відбувалося на площі протягом останніх кількох місяців — звісно, не менш значуще. Але без першого не було б другого. Тож мені здається, що значення оранжевої революції чудово відображене й у старому «імені» Майдану.
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:
— Головне, щоб ініціатива столичного голови не вилилася в чергову масову перебудову площі, адже, за логікою, архітектурний вигляд Майдану муситиме відповідати новій назві...
Не думаю, що «незалежність» варто замінювати «свободою» — ці поняття споріднені, але «свобода» не має, скажімо так, потрібної глибини. Воно доречне, коли країна офіційно змінює суспільний устрій — наприклад, соціалізм на капіталізм, тиранію на демократію. Але задекларувати цю зміну на державному рівні та дочекатися того, щоб вона «правильно» вляглася в головах людей — різні речі. Крім цього, свобода буває різною. Осмислена свобода — це незалежність і є. Останнє тільки-тільки, але вже починає в нас приживатися. Тож ставлюся до ідей столичної влади як до чергової PR-акції «імені себе».
Володимир ПРЯДКА, глава Національної спілки майстрів народного мистецтва України:
— Свого часу Святославів Яр був перейменований на вулицю Чапаєва — вельми рядову, до речі, фігуру громадянської війни. Думаю, аж ніяк не кожен нині пригадає про те, ким же був цей Святослав, яку роль зіграв в історії держави. Подібні приклади — численні. Адже очевидно, що традиції живуть також і в назвах вулиць: менше образів — гірше з історичною пам’яттю. Слово «незалежність» викликає пам’ять про те, що сталося в Україні 14 років тому, згодом почне нагадувати й про події нещодавні, оскільки відображає суть і цілі оранжевої революції. Свобода — поняття дуже абстрактне, і в цьому випадку ні з чим не асоціюється.
Любов ТИТАРЕНКО, керівник театру «Браво»:
— Хочеться спитати столичну владу: чи не втомилася вона перейменовувати? Річ навіть не в тому, що на це витрачають зайві кошти. Просто не з цього треба починати, а з доглянутих клумб і тротуарів, достатньої кількості на київських вулицях зелені, сміттєвих кошиків, ліхтарів тощо.
Крім того, не треба применшувати значення того, що відбувалося на Майдані, з допомогою набагато вужчого поняття. Якщо вже так хочеться, можна встановити на Майдані меморіальну табличку, що увічнює «оранжеві» події. Але не більше того.
Володимир ШКОДА, філософ:
— Семантично слово «незалежність» набагато більше відповідає пафосу (в хорошому значенні слова) двох головних подій новітньої історії України. Свобода — поняття витончене, але водночас невизначене: в ньому безліч аспектів, над якими досі розмірковують історики та філософи. Поняття «незалежність» повною мірою виразило дух, значення для України моменту розпаду Союзу. Адже «бути незалежним» має на увазі й необхідність визначитися з вектором: коли людина, країна здобувають свободу «від», треба визначити — для чого, адже з цією свободою треба щось робити. Недаремно, напевно, між двома єврейськими святами — Песахом і Шавуотом — невелика часова відстань. Перша дата — день, коли євреї звільнилися від єгипетського гніту, друга — день, коли їм була дарована Тора: книга, що дала можливість зорієнтуватися на майбутнє. Можна сказати, що протягом останніх кількох місяців Україна якраз і підтвердила те, що вона визначилася зі своєю орієнтацією. Тож сенсу в зміні назви площі я не вбачаю.
