У Києві підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги не відбудеться. Про це ще в липні поточного року на селекторній нараді в Міністерстві житлово-комунального господарства з питань підготовки житлово-комунального господарства до роботи в осінньо- зимовий період запевняв високопоставлені збори перший заступник голови Київської міськдержадміністрації Анатолій Голубченко. Він також наголосив на необхідності введення сезонного (двохставочного) тарифу на опалення та гарячу воду, а також широкого впровадження лічильників на воду та тепло.
Нагадаємо, 30 жовтня минулого року вийшло розпорядження столичної міськдержадміністрації про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги з 1 грудня в середньому у 3,4 рази. Це викликало шквал обурень громадськості, а також політичних сил, які, користуючись випадком, вирішили «попіаритися» в ролі народних захисників. Далі пішла череда судових рішень. У кінцевому результаті, Господарський суд, розглянувши черговий апеляційний позов мерії, постановив, що у столиці залишаються дійсними тарифи на житлово-комунальні послуги, які були затверджені рішенням сесії Київради від 8 лютого 2007 року, іншими словами, плата за користування комунальними благами підвищується у 1,8—2 рази. Разом із тим міська влада вирішила провести експертизу економічної обгрунтованості підвищення тарифів у 3,4 рази, на проведення якої виділили 170 тисяч гривень.
І ось маємо результат: компанії-експерти, які проводили такий аналіз, вважають економічно обгрунтованими підвищення Київською міською державною адміністрацією тарифів на житлово-комунальні послуги у 3,4 рази з грудня 2006 року.
— Експертиза підтвердила тарифи, які ми вводили спочатку (підвищення у 3,4 рази), а ті тарифи, які існують на сьогоднішній день, є економічно необгрунтованими, тому що рішенням сесії були знижені у 1,8—2 рази, — повідомив начальник Головного управління цінової політики Київської міськдержадміністрації Василь Яструбинський.
Він також наголосив, що управління не втручалося у проведення експертизи і компанії-експерти діяли на власний розсуд. Зараз управління направило висновки експертизи Київраді та керівництву Київської держміськадміністрації. Пан Яструбинський зазначив, що міська влада зможе ухвалювати будь-які рішення щодо тарифів на комунальні послуги не раніше жовтня, тобто після визначення ціни на газ. На його думку, якщо вартість газу підвищиться на 10%, то місто зможе уникнути підвищення тарифів, виділивши з міського бюджету дотації енергозабезпечуючим компаніям, а якщо газ подорожчає, наприклад, у два рази, то місто буде змушене підвищити тарифи.
КОМЕНТАР
Володимир БОНДАРЕНКО, депутат Київради, член постійної комісії з питань науки та інноваційної політики:
— Я переконаний, що експертизу обгрунтованості підвищення тарифів у 3,4 раза проводили аудиторські компанії на замовлення. На жаль, у нас зараз немає стандартів, виходячи з яких повинні розроблятися розрахунки оплати за житлово-комунальні послуги. Ось, наприклад, виконуючи постанову Кабміну від 12 липня 2005 року, в обслуговування будинків, а також території, яка до них прилягає, входить 26 різних послуг, включаючи навіть дератизацію. Але зараз, напевно, у Києві взагалі не існує ЖЕКів, які надавали б мешканцям усі ці послуги. Але втім сума оплати не зменшується. Або взяти водозабезпечення. Якщо у квартирі немає лічильників (а вони у Києві встановлені далеко не всюди), то на людину водоканал списує від 8 до 16 кубометрів води на місяць. Хоча ті люди, які мають лічильники, розповідають, що як не мийся, або пери, але більш ніж 3-4 кубометри води не витрачається. Я робив запит до керівництва «Київводоканалу» з проханням надати баланс використання води — скільки її входить через водозабори й скільки списують на киян. Дані отримати не вдалося. Але я володію достовірною інформацією, що входить води значно менше, ніж її нібито споживають жителі міста. Це дає підстави для підозр про розкрадання. Також відсутні стандарти обігріву будинків. Наприклад, якщо зима тепла або у квартирах недостатньо гарячі батареї, то чому за опалення не беруть меншої плати? Температурний графік у Києві не затверджувався протягом кількох років. Причина — це невигідно ані тепловикам, ані міській владі. Адже зараз, через старі комунікації, на шляху до споживача втрачається 20% енергоносіїв, а компенсацію за ці втрати потім перекладають на того ж споживача. Це, наприклад, якщо купувати на ринку сметану, то поки наберуть її в банку, п’ята частина виливається на землю. Іншими словами, зараз кияни на 20% сплачують комунальникам за повітря.
У Москві існують так звані тарифні комітети, які наполовину складаються з представників споживачів. На своїх засіданнях вони обговорюють кожну цифру і потім вносять пропозиції мерії з оплати. Коли я запропонував нашій міській владі створити такі організації, то ентузіазму ні в кого це не викликало. У Києві існує один метод реформування ЖКГ — підвищення тарифів. Але після того, як підняли ціни на тепло та воду у 1,8 разів, я ще не бачив жодної людини, яка б сказала, що поліпшилася якість послуг, які надаються. Чого, втім, не скажеш про прибутки можновладців. Вважаю, що потрібно не тарифи підвищувати, а провести реформу житлово-комунального господарства міста. Вона включає в себе і визначення стандартів на послуги, які надаються (наприклад, у Прибалтиці, у разі, якщо температура повітря перевищує 200 С тепла, сміття там вивозять двічі на день), суворий облік із контролем, юридичний висновок договорів споживачів із «Київенерго» та «Київводоканалом», які повинні бути визнані такими, що надають послуги, і демонополізацію, децентралізацію тепло- та водозабезпечуючих організацій. Урешті-решт, час місту зайнятися ремонтом мереж, більшість яких уже відпрацювали свій термін експлуатації...
