Наприкінці березня в Києві пройде четверта церемонія нагородження лауреатів Національної премії «Телетріумф» — за підсумками 2003 р. «Головна відмінність премії цього року — те, що в Україні реально з’явилася серйозна конкуренція в телевізійному мистецтві, в кожній галузі. Це стосується і режисерів, і операторів, і ведучих, і представників інших телевізійних професій», — сказав член Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення Віктор Павленко на прес-конференції у вівторок. Щодо «і режисерів, і операторів, і ведучих» сперечатися не хочеться. А ось що стосується серйозної конкуренції «в кожній галузі» телебачення, то оприлюднений список номінантів премії викликає деякі сумніви в цьому.
З інформаційними програмами справи йдуть більш- менш непогано — принаймні кількісно (сім номінантів). А ось, наприклад, з дитячими... З чотирьох номінованих програм дві — «Найрозумніша дитина» («1+1») і Інтелект-шоу «LG-Еврика» («Інтер») — виглядали б доречнішими в номінації «Ігрова програма». А назви ще двох — виробництва регіональних ТРК — мало що скажуть більшості українських глядачів. І виходить, що на найбільш представницький форум українських телевізійників не було представлено жодної(!) дитячої програми «загальнонаціонального значення». І хоч заявок у цій номінації було подано 29, навряд чи знайдеться хоча б один український телеглядач, який здатний отак зразу, не задумуючись, назвати три-чотири дитячi телепередачі вітчизняного виробництва. Яка вже тут конкуренція...
Не менш сумні думки викликає номінація «Фільм, серіал». Саме ця продукція — один із китів, на якому тримається сучасне телебачення. Але... 16 заявок — звучить начебто обнадійливо. Проте в числі чотирьох номінантів — два новорічнi мюзикли «Інтеру»: «За двома зайцями» та «Фігаро», які не репрезентують жанр у чистому вигляді. До речі, виконавці ролей у цих мюзиклах — Андрій Данилко (за роботу в «Фігаро») та Алла Пугачова (за роль у музичному «римейку» «За двома зайцями») — потрапили до номінації «Актор, акторка». Щодо Данилка — так. Якщо хто й має сумнів у акторському «тріумфі» примадонни російської естради, то тільки не представники «Інтеру»: кожен канал сам визначав, які програми та кандидатури висувати на здобуття премії.
Мабуть, саме ця особливість порядку подачі заявок позначилася на тому, що до номінації «Публіцистична програма, документальний фільм», яка і так не «рясна», не потрапили дуже гідні спортивно-патріотичні фільми Сергія Долбілова («1+1»). (Щоправда, сам режисер опинився у своїй професійній номінації з фільмом «Шевченко. Соло для Андрія»).
Проблема, звичайно, не в самій премії, заснованій Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення. І завдання «Телетріумфу» — серед яких «створення на телевізійному ринку України здорового конкурентного середовища» — благородні. Просто про тріумф у всіх галузях телевізійного мистецтва говорити наразі, мабуть, ранувато. Так, радує, що заявок, поданих на здобуття премії, стає все більше (цього року — 360), що преміювання проводиться на ще більш високому організаційному рівні (починаючи з цього року, за чергою, на провідних каналах України здійснюватиметься його трансляція). І все ж чимось списки номінантів нагадують дані медогляду: цей орган функціонує нормально, інші — не дуже, а той — взагалі ампутований...
У зв’язку з усім цим згадуються слова голови ради директорів «1+1» Олександра Роднянського, сказані ним нещодавно на брифінгу в Києві. «Якщо ви побачите в конкурсі «Телетріумф» не одні й ті ж програми протягом декількох років, частину з яких зроблено, до того ж, із закуплених матеріалів, ось тоді це не буде поразкою... Ми важко працюємо над тим, щоб зробити українське ТБ цікавим. Якщо нам хтось говорить, що вони вже зробили, ви спроможні визначити, так це чи не так»...
