Значення йоду для людського організму не вичерпується його антисептичними властивостями. Цей хімічний елемент відіграє важливу роль у нашій життєдіяльності та розвитку. Майже весь йод нашого організму концентрується в щитовидній залозі — органі, який виробляє два гормони: тироксин та трийодтиронін. Вони регулюють ритми обміну речовин, а значить, фізичної та психічної активності організму, його розвитку.
Дефіцит йоду тягне за собою дуже серйозні наслідки. Розум дитини, яка відчуває цей дефіцит, розвивається з суттєвими затримками. Врешті-решт при значній запущеності цієї хвороби дитина ризикує вирости розумово неповноцінною. Виявляються й суто зовнішні ознаки цієї патології: щитовидна залоза намагається надолужити вироблення своїх гормонів за рахунок збільшення своєї маси, в результаті на шиї зростає пухлина — так званий зоб.
Разом з цим виникає цілий ряд інших порушень в організмі, знижується його активність. При цьому причину таких патологій, на відміну від багатьох відомих хвороб, усунути досить легко. Достатньо нормалізувати надходження йоду до людського організму, скажімо, з їжею або у вигляді ліків. Програми боротьби з йододефіцитом є дуже важливими напрямками діяльності охорони здоров’я у цивілізованих країнах, а з другого боку, вони є цілком реальними в сенсі отримання конкретних результатів.
Нещодавно в Києві відбулася міжнародна науково-практична конференція «Сучасні напрямки розвитку ендокринології». Одна з її ключових тем саме й стосувалася боротьби з йододефіцитними захворюваннями в Україні.
В Україні ситуація з йододефіцитом ускладнилася наслідками Чорнобильської катастрофи. З реактора в навколишнє середовище потрапила велика кількість радіоактивних ізотопів йоду. Організми тих людей, які відчували дефіцит цього елемента, почали накопичувати його з особливою інтенсивністю. А опинившись всередині людського тіла, підступний ізотоп починав свою руйнівну діяльність, викликаючи серйозні захворювання. Отже, такі особи виявилися особливо вразливими до радіоактивних викидів.
Найбільш небезпечними, з огляду на йододефіцит, є гірські райони, нестачу цього елемента також відчувають рівнини нечорноземних районів. Найменш гостра ця проблема на приморських узбережжях, де населення у великій кількості вживає багаті на йод продукти моря. Чорноземні райони, до яких належить і Харківщина, відносяться до районів з незначним розповсюдженням захворювань, пов’язаних з йододефіцитом. Але слово «незначний» тут можна вживати лише в суто статистичному сенсі.
На Харківщині зареєстровано двадцять з половиною тисяч людей, хворих на «дифузний нетоксичний зоб першого ступеня» — так зветься ця хвороба мовою лікарів. Найтривожніше те, що 2 246 з них — діти. І діти ці в умовах нашої екологічної забрудненості стають дуже вразливими до несприятливих чинників. То ж статистична «незначність» на ділі обертається значними проблемами, бо стосуються вони людського життя та здоров’я.
З 2002 року в Україні діє затверджена постановою Кабінету Міністрів Державна програма профілактики йодної недостатності у в населення на 2002—2005 роки. Отже, програма діє вже третій рік. Здавалося б, можна відчути її перші результати?
Про них ми вирішили запитати відомого вченого-ендокринолога, директора Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського Академії медичних наук України професора Юрія Караченцева:
«Кількість розумово неповноцінних лише через дефіцит йоду дітей в Україні зростає такими темпами, що для них слід би було відкривати щороку нову школу, — з такої сумної констатації почав бесіду з кореспондентом професор Караченцев. — Це в Україні загалом. Отже, проблема для нашої держави стоїть досить гостро, свідченням чому є прийняття відповідної програми. Але як вона вирішується? Науковий підхід до вирішення будь-якої проблеми передбачає перш за все достеменну її фіксацію. Щодо проблеми профілактики йододефіциту це означало б, що ми повинні скласти карту, подібну до екологічної, на яку були б нанесені райони, в яких цього дефіциту немає, й ті, в яких він є. І, звичайно ж, зазначити його ступінь. Зробити це теоретично нескладно. Досить під час клінічних аналізів вимірювати кількість йоду, який виділяється з людського організму. Чим більше його виділяється — тим менший йододефіцит. Дані таких обстежень, якщо вони будуть проведені в масових масштабах, і дозволять скласти об’єктивну картину потреби в йоді. А от тепер найцікавіше. На всю Україну сьогодні в робочому стані є лише одна пересувна лабораторія для проведення таких аналізів. З трьох, які були поставлені по лінії дитячої організації Всесвітньої організації охорони здоров’я! Як у таких умовах можна говорити про об’єктивну оцінку стану йододефіциту в країні? Принаймні я як учений за таких умов не взявся б дати однозначну відповідь, чи є в Харківській області йодна недостатність, чи немає», — стверджує Юрій Іванович. Без фактичних даних дати подібну відповідь не зміг би жоден із серйозних вчених. А саме цих даних і бракує».
На підтвердження своїх сумнівів професор Юрій Караченцев навів красномовний приклад. На початку 90-х років він разом із групою науковців брав участь у складанні екологічної карти Харківщини. Коли роботу завершили, виявилося, що ця карта дуже нагадує різнобарвну клаптеву ковдру — настільки різними в екологічному плані виявилися навіть сусідні території. Багато чого залежить і від складу ґрунтів, і від наявності ґрунтових вод, і від рослинності, й від забруднення, й від безлічі чинників. Саме така нерівномірність характеризує і розподіл йоду на Харківщині. А за територією ця область, до речі, перевищує такі держави як, скажімо, Ізраїль, Естонія, Бельгія, й усього лише втричі менша від Португалії.
Отже, як вирішувати проблему, якщо ми навіть не уявляємо собі її масштабів? У таких умовах той самий скрінінг, тобто поточне обстеження, щорічно аж... 3,5 тисяч чоловік з усієї України мало що може додати для уточнення масштабів проблеми.
Харківська місцева влада ніяк не може відшукати кілька тисяч доларів — а саме така ціна мобільного приладу для проведення потрібних аналізів (150 — 400 на добу). Таке саме ставлення, як бачимо, простежується й на загальнодержавному рівні.
Що ж пропонується натомість? Пропонується тотальна йодопрофілактика усього населення, без урахування місцевих особливостей. Виходить, однакових заходів слід вживати в усіх регіонах? Підхід знайомий. І масштаби проведеної роботи, про яку можна звітувати, будуть помітнішими.
Найбільш дієвим заходом з йодопрофілактики вважається вживання в їжу йодованої солі, яка сьогодні є в продажу. Але ось що думає з цього приводу професор Ю. Караченцев:
— На цьогорічній науковій конференції «Третi читання на честь пам’яті В.Я. Данилевського», яка відбулася в нашому інституті, була представлена науково-дослідницька робота ендокринологів з Криму. У цій роботі було досліджено якість йодованої солі на українському ринку. Виявляється, що в переважній більшості зразків цього продукту йоду вміщується вп’ятеро менше від встановленої норми — 8 міліграмів на кілограм проти 40 міліграмів за стандартом. Причин може бути кілька: від звичайного «недовкладення» йодистих компонентів до перевищення терміну або порушення правил зберігання йодованої солі. Отже, слід приділяти максимум уваги контролю за якістю такої солі у торгівлі.
Проблеми йододефіциту хвилюють Ю.І. Караченцева і як лікаря, і як ученого, і як директора провідного ендокринологічного інституту. Річ у тім, що сьогодні за харків’янами закріплено наукове забезпечення здійснення програми профілактики йодної недостатності у 11-ти областях України. Але «забезпечення» не підкріплене матеріальними ресурсами, навіть основних приладів немає.
То ж, як бачимо, на проблему подолання йододефіциту існує принаймні два погляди. Перший: до неї слід поставитися як до розв’язання наукової проблеми та другий, добре усім зрозумілий: навалитися усім миром і разом вживати йодисті препарати. Але вчені застерігають, що в деяких країнах була доведена також можливість негативних проявів та ускладнень від проведення тотальної йодопрофілактики. Надмірна кількість йоду може викликати гіпертиреоз, тиреоїдити, зміни в структурі пухлин щитовидної залози...
Але доки вчені й державні мужі стоять на роздоріжжі, рекламний бізнес не розгубився. Так, іще місяць тому у вагонах харківського метрополітену можна було побачити рекламу імпортного препарату, який містить звичайний йодистий калій. Проте лікам приписувалися чудодійні властивості, начебто вони здатні зробити зі звичайної дитини вундеркінда з неабияким розумом. Насправді ж це був звичайний комерційний трюк, який непогано працює в умовах, коли не виконується державна програма...
