Цей концерт продовжив початий російськими дипломатами музичний цикл, присвячений видатним майстрам культури, чия творчість нерозривно пов’язана з двома нашими країнами. Перша програма пройшла в грудні минулого року. У ній вшановували композитора Ігоря Стравінського. Нині віддали належне «першому басу Росії всіх часів» — так називали критики великого оперного співака і драматичного актора Федора Шаляпіна. Немало подій у його долі пов’язано з Україною.
Репертуар Федора Івановича був величезний. У своїх сольних концертах співак обов’язково виконував українські народні пісні. А їх він знав понад тридцять. Збереглися унікальні записи трьох пісень. Присутнім нагадали про перші шаляпінські виступи, коли він був ще не іменитим грандом, а солістом- початківцем Московської приватної опери Сави Мамонтова. Про те, як брав участь Федір Іванович в оперних виставах у Києві, Харкові, Одесі. Або як 1909 року великий бас дав благодійницький концерт для робітників у приміщенні цирку Крутикова (зараз на тому місці побудовано кінотеатр «Україна»). Зібралося стільки народу, що Шаляпіну і музикантам довелося пробиратися через дах, щоб потрапити до зали на свій виступ. Останній свій концерт в Україні співак дав 11 липня 1917 року в Севастополі на Приморському бульварі для моряків...
І зазвучав запис славнозвісної «Дубинушки» з шаляпінським характерним тембром, розкотистим, могутнім, розкішним голосом, який неможливо сплутати ні з яким іншим. А потім почався концерт, у якому твори з репертуару Федора Івановича виконували солісти Національної опери України Сергій Магера, Тарас Штонда і Микола Шопша. У програмі прозвучали «коронні» шаляпінські арії — Сусаніна із глінківської опери «Життя за царя», Дона Базіліо із россіневського «Севільського цирульника»; монолог Бориса Годунова із однойменної опери М. Мусоргського; каватини Родольфа із белліневської «Сомнабули» і Алеко із однойменної опери С. Рахманінова; пісня князя Галицького із бородінського «Князя Ігоря»; романси. А у фіналі імпровізоване бас-тріо по- молодецьки заспівало російську народну пісню «Эх, вдоль по Питерской», викликавши бурхливі овації публіки.
До речі, співаки прибули на концерт буквально «з корабля». Сергій Магера і Микола Шопша повернулися з Казані. Вони брали участь у Шаляпінському фестивалі, а Тарас Штонда прилетів із Санкт-Петербурга. Співак дебютував у Маріїнському театрі в опері «Лючія ді Ламмермур» Доніцетті. Звичайно, радує, що нашого баса вітають за кордоном (Штонда, крім прем’єрства в Національній опері України, ще є солістом Великого театру. — Т. П. ), але постійні гастролі роблять його рідкісною пташкою на київській сцені. А після успіху на берегах Неви графік виступів артиста в рідному театрі звузиться, немов шагренева шкіра. Перші втрати вже є. Найближча прем’єра прокоф’євської «Війни і миру» пройде без участі Т. Штонди — молодого, яскравого і самобутнього співака. Схоже, меломанам доведеться цінувати миті. Однiєю із них був блискучий і темпераментний спів Тараса цього лютневого вечора.
Посол РФ в Україні Віктор Черномирдін подякував артистам за прекрасний виступ, пообіцявши, що музичні цикли дипломати будуть організовувати і надалі. Спадкоємці знаменитого українського співака Бориса Гмирі запропонували навесні провести концерт, присвячений двом великим басам. Адже обидва артисти чудово знали один одного, неодноразово спілкувалися. Борис Романович був серед тих, хто клопотався про перенесення праху Федора Івановича на батьківщину. Наталя Прокопенко, авторка книжки «Таємниці вокалу Шаляпіна», нині готує документи, щоб у Києві з’явився Шаляпінський фонд. Він буде не тільки шукати і зберігати реліквії та документи, пов’язані з українським «слідом» у творчості та житті артиста, але і допомагати молодим вокалістам удосконалювати свою майстерність. Проводити концерти, винаходити кошти для участі в конкурсах.
