«Другові України, великому львів’янину та натхненникові польсько-українського порозуміння — (1934—2004) — Яцекові Куроню», — такими словами, витесаними на меморіальній таблиці, у Львові вшанували видатного поляка, громадського діяча, політика та публіциста. Тут минули його дитячі роки і, за словами генерального консула Республіки Польща у Львові Ярослава ДРОЗДА, «відбулося становлення Яцека Куроня, тут він виростав таким собі львівським батяром».
Відкриття меморіальної таблиці на вулиці Стрийській, 38 у будинку, де жив Яцек Куронь, пройшло у рамках пам’ятних днів 6 і 7 липня у місті Лева. Делегації з Польщі та України також провели спільний молебень біля меморіалів Українських січових стрільців і Львівських Орлят на Личаківському цвинтарі. На цьому місці 10 років тому за полеглих українських і польських воїнів молився і Яцек Куронь. Делегації також взяли участь у науковому семінарі на тему «Україна і Польща в сучасному світі» із присвятою Яцекові Куроню. Акцію підтримали також Генеральне консульство Республіки Польща у Львові та Львівська міська рада. Серед доповідачів наукового семінару були, зокрема, Данута Куронь, вдова Яцека Куроня, Петро Тима, голова об’єднання українців у Польщі, Адам Міхнік, близький друг Яцека Куроня та редактор польського видання «Gazeta Wyborcha», Блаженнійший кардинал Любомир Гузар. Невипадково і «День» долучився до урочистостей, адже, нагадаємо, що книга з Бібліотеки газети «Війни і мир, або Українці — поляки: брати / вороги, сусіди...» вийшла з присвятою саме Яцекові Куроню. До друку видання 2004 року «благословив» глава Українського греко-католицької церкви Любомир Гузар. Свого роду місія книги сформульована Ларисою Івшиною у передмові — «спроба по-новому зрозуміти одного з найближчих наших західних сусідів, а головне — поставити ряд важливих питань перед думаючими українцями» — залишається актуальною й сьогодні, майже 10 років потому. Зайве свідчення того — нещодавно книга вийшла вже третім накладом. Учасникам заходу «Війни і мир...» польською та українською мовами вручив Мирослав Маринович, віце-президент Українського католицького університету, який звернув увагу на тривалу і плідну діяльність «Дня» через публікації в газеті і зокрема книжковий проект щодо встановлення польсько-українського порозуміння.
Яцек Куронь — один із перших, хто попросив вибачення в українського народу за криваві сторінки в українсько-польській історії. Відомі його знаменні слова: «Простіть нам. На жаль, ні ми, ні ви ще до цього не дозріли, хоч, без сумніву, дозріваємо щодня і щороку». Прикметно, що до українофільства він прийшов не одразу, розповів «Дню» історик Ярослав ГРИЦАК: «Яцек Куронь вважав, що українці зробили багато злочинів проти поляків. Але у 1950-х роках він поїхав із харцежами, так званими піонерами, у табір на колишні українські землі — Лемківщину і Надсяння, і побачив там пусті хати та церкви. Тоді він уперше зрозумів, що українцям вчинили страшну кривду. Він мав страшенне відчуття справедливості, тому моментально став українофілом. Формулу вибачення перед народами українські та польські діячі озвучили ще 2002 року, однак її мало хто помітив. Потім це висловили голови церков — римо-католицької та греко-католицької. Але що тут важливо — Куронь запропонував іншу формулу. Він запропонував дивитися на ту війну не як на війну між поляками і українцями, а як на війну братовбивчу. І до цієї формули ми ще не доросли».
