На безплатному концерті у Лас-Вегасі (США) у Залі імені Дока Рендо Центру музики імені Лі й Томаса Бімів відбулася прем’єра нової англомовної опери «Голодомор (Червона земля. Голод)». Вірко Балей — українсько-американський диригент, піаніст, композитор, музичний діяч. Дебют його нової роботи в Нью-Йорку відбудеться 5 лютого, повідомляє inoЗМІ з посланням на Las Vegas Review-Journal. Балей народився в Україні 1938 року і Великого голоду в Україні не звідав, проте каже, що знав людей, «які через це пройшли». Він обдумував оперу майже три десятиліття, але неодноразово її відкладав. Частину її музичного матеріалу він використовував у своїй другій симфонії і в камерній роботі «Час сновидінь» («Dreamtime»).
Вірко Балей пропрацював п’ять місяців в Інституті українських досліджень Гарвардського університету. Міжнародна конференція з Голодомору, що відбувалася тут, надала композиторові можливість винести на суд публіки уривки з недописаної опери. Вистава тривала близько години.
Після того, як ці епізоди було поставлено у штаб-квартирі ООН, маестро вирішив, що час повертатися до роботи над твором.
До речі, у жовтні минулого року кияни першими почули фрагменти опери Балея «Голодомор (Червона земля. Голод)», які виконали Симфонічний оркестр Національної філармонії України (диригент Віталій Протасов) і двоє солістів — сопрано Тамара Ходакова (Жінка) і тенор зі США Джон Дайкерс (Чоловік). Тоді прозвучали вступ до опери (інструментальна частина) та частини твору — «Колискова», «Час вовка» і «Вічне сяйво».
— У Богдана Бойчука є п’єса «Голод», вона мені дуже подобалася і я бачив у ній гарний потенціал для опери, — розповів в інтерв’ю «Дню» (№ 199-200, 2-3 листопада 2012 р.) Вірко БАЛЕЙ. — Там лише двоє головних персонажів — Чоловік та Жінка, немає масових сцен, а це важливо з практичного боку, тому що в Америці мало професійних оперних театрів, які могли б поставити масштабну сучасну оперу. Це потребує бюджету десь близько півмільйона доларів — великі кошти, які неможливо покрити з продажу квитків. На початку 1990-х років на театральному відділенні Університету в Лас-Вегасі, де я викладаю, вирішили поставити мою оперу, режисером мав бути Юрій Іллєнко. Проте тоді нічого з цього не вийшло, тому університет згодом відмовився від проекту...
Спочатку для мого героя немає нічого святого, він глузує з тих, хто несе в собі віру і починає у люті розбивати розп’яття, ранить до крові собі руки. І цієї миті настає катарсис! Він розуміє, що помре, і тоді починає годувати маленьку дитину своєю кров’ю, аби вона вижила. Я гадаю, більшість людей хоче, аби їх життя минуло не марно.
А Жінка, разом з дитиною, йдуть далі, і є невеличка надія, що вони можуть вижити! Якщо це станеться, то й Жінка зміниться, тому що вона нарешті знайшла добро в людях, до того ж за найгіршої ситуації ...
