Значення пропорційної системи виборів, коли виборці голосують не за ту чи іншу особистість, а за партії, полягає в бажанні забезпечити передбачуваність і, як наслідок, стабільність політичного життя суспільства. Спрацьовує закон великих чисел: навіть якщо кожен член партії непостійний, непередбачуваний і нестабільний, у масі своїй i в своїх рішеннях партія дотримується генеральної лінії — принципово визначеної та незмінної. Консерватори залишаються консерваторами, націоналісти — націоналістами, комуністи — комуністами.
Приклад останніх я використав у своїх лютневих лекціях, пояснюючи слухачам основні положення нової системи виборів. Комуністи, — розповідав я, — справжня партія, партія пролетарів і трудового селянства. Я не люблю комуністів, але поважаю їхню послідовність: їхнім знаменом завжди залишиться червоне полотнище, емблемою — серп і молот, кумиром — Ленін, ідеологією — боротьба з капіталом. Вони передбачувані. На відміну від модерних партій-одноднівок. Як приклад таких використав партію «Нова демократія». Захотів я, скажімо, стати «новим демократом», прочитав статут і програму, всією душею погодився. Вступив. А назавтра партайгеноссе Кушнарьов партію розпускає.
Сьогодні я радий, що не зустрічаю своїх зимових слухачів, — поб’ють. Усі мудровані пояснення полетіли до дідька. Разом iз основою політреформи. Вожді пролетаріату паруються з великим капіталом, «модерно-європейські» соціалісти — з комуністичними ортодоксами. В антикризовій коаліції бракує лише націоналістів.
За що боролися, на те й напоролися. Та сама непередбачуваність, тільки тепер на п’ятьох. Благом уже здається броунівський рух 450 атомарних (мажоритарних) депутатів. Бо залишається надія на закон великих чисел.
«Я тебе породив, я тебе й убив», — може сказати спікер Мороз про політреформу. Залишається лише чекати висновків Конституційного Суду.
