Засідання Комітету з міжнародних відносин Європейського парламенту минулого четверга була переважно присвячене Україні, зокрема обговоренню того, за яких умов і чи взагалі може бути підписано Угоду про Асоціацію. Ми дуже добре знаємо ситуацію. ЄС висунув свої умови, які треба виконати, щоб угоду було підписано. Комітет з міжнародних відносин запросив представників Української опозиції: членів парламенту Лесю Оробець (Батьківщина), Ростислава Павленко (УДАР) та колишнього члена парламенту Сергія Власенко. І дебати почалися. Це була важлива і необхідна дискусія, тому що атмосфера і клімат фінальних дебатів щодо позиції ЄС загалом залежатиме від позиції української опозиції. Як вам відомо, основне зобов’язання для завершення проекту — це відповідальність уряду, парламентської більшості, проте опозиція також має особливий обов’язок. Вона має контролювати й коментувати дії уряду, а також має привілей підтримувати ті дії уряду, що відповідають про-європейській декларації, яку так гаряче проголошують «УДАР» та «Батьківщина». Мої спостереження ще більше підсилюються тим, що і «Батьківщина», і «УДАР» співробітничають з Європейською народною партією, яка гостро критикує Україну, Президента Януковича і методи уряду.
Беручи участь у дискусії, я зазначив кілька очевидних фактів. Таким чином, тепер у нас на столі є угода, про яку домовилася Партія регіонів. Ще жодній партії не вдавалося домовитися про такий вид угоди про співробітництво і торгівлю. По-друге, якщо 43% українців «за» європейську інтеграцію, то у нас у руках їхні мрії про майбутнє, їхні плани щодо інтеграції в Європу, та їхні наміри адаптувати своє, українське, життя до стандартів, які ми встановили для себе. Про третій факт не говорять, але це очевидний тиск з боку Росії, що на сьогоднішній день стосується в основному торгівлі й митного контролю, адже Росія має намір відновити свою імперію, що розвалилася кілька десятиліть тому. Четвертий, дуже важливий, факт — це заяви української опозиції про її зацікавленість у підписанні угоди. Вона навіть зазначає, що це буде історичний момент, який може й не повторитися так скоро. І, насамкінець, це добре усім відомі вимоги, про які я говорив на початку. Хоча умови дуже чітко і докладно викладено, їх виконання не вимагає надприродних здібностей. Перед самітом у Вільнюсі Комісар Фюле та міністр закордонних справ України обов’язково зустрінуться і оцінять виконання різних вимог, про які відомо вже більше, ніж півроку. Після цього ми дізнаємося, чи висунуті ЄС вимоги були виконані, чи ні. Потім, насамкінець, країни-члени ЄС та Україна повинні будуть дати відповідь на запитання: чи допомогла ця угода здійснити їх великий план, що полягає у наближенні України до ЄС.
Як і завжди, протягом дискусії щодо України в Європейському парламенті було легко розпізнати тих, для кого «склянка напівпорожня». Однак я належу до тих, хто бачить склянку напівповною. Я вважаю, що важливо забезпечити умови, щоб дозволити їй наповнитися по вінця. І саме це повинна зробити Угода про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі.
