Для українського суспільства все ще відкрите питання дослідження Чорної ради. Фактично, у реконструкції історичних подій ми змушені покладатися на художній твір — роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Для заповнення білих плям української історії ХVІІ століття Інститут історії України НАН України провів конференцію «Чорна рада» 1663 року та «Руїна» Української козацької держави: історіографічні стереотипи і шляхи їх подолання. Проте здебільшого науковці обговорювали проблематику термінології в сучасній вітчизняній історіографії. Зокрема, кандидата історичних наук Володимира Пришляка хвилювало питання, чи варто вживати термін «Руїна» на позначення тогочасного українського становища, а також яке слово вживати у наукових працях — Гетьманщина чи Гетьманат.
Доктори історичних наук Володимир Кривошея, Дмитро Вирський та Віктор Брехуненко присвятили свої доповіді більш вузькоспеціалізованим нішам, а саме: полковим містечкам Гетьманщини як центрам старшинських угруповань, штурму і зруйнуванню Кременчука в листопаді 1663 року та представництву козацьких рад Війська Запорізького в першій половині ХVІІ ст. А доктор і кандидат історичних наук — Тарас Чухліб та Олексій Сокирко — порушили питання впливу Москви на українські тогочасні реалії.
Щодо проблематики самих подій Чорної ради, то досить прозоро її висвітлив професор Віктор Горобець: «Коли ми говоримо про період 60—70-х років ХVІІ століття, доволі характерним є те, що козацтво намагається бути на боці того, хто сильніший. Утім, є кілька відмінностей Ніжинської ради від інших чернечих рад. Ніколи до і після цієї події у війську запорізькому не було таких тривалих періодів між гетьманства. Ніколи більше низові запорожці не відіграватимуть такої поважної ролі при обранні гетьмана. Не буде більше такої масової некозацької частки населення, залученої до ради. Крім того, ніхто ще не давав і не даватиме таких широких, демагогічних і далекосяжних обіцянок, як Іван Брюховецький. І ніколи для опонентів вибраного гетьмана поразка не оберталася такою масштабною трагедією».
На жаль, ця міжнародна конференція зібрала всього тринадцять учасників. Доповідачі обговорили між собою нюанси теми, яка їх цікавила, і, як зауважив Володимир Пришляк, «дійшли єдиного висновку — що до єдино правильного рішення не можемо прийти». Шляхи подолання стереотипів усе ще не проторовані.
Віктор ГОРОБЕЦЬ, доктор історичних наук, Інститут історії України НАН України:
— Феномен Чорної ради демонізований та опоетизований твором Пантелеймона Куліша. Є багато стереотипів з приводу Ніжинської ради 1663 року. Наприклад, що рада спричинила територіальний поділ держави, хоч це був всього лише один із історичних штрихів великої проблеми. Гетьманат існував у двох частинах уже з осені 60-х років ХVІІ століття. Часто можна прочитати в літературі, що після ради відбулася докорінна зміна влади, старшина сходить зі своїх історичних щаблів. Проте, якщо розглядати це під юридичним кутом зору, то можна зробити висновок, що майже нічого не змінилося — залишилися ті ж форми власності, лише одна влада змінила іншу. Брюховецький всього лише вміло використав соціальну риторику для досягнення своїх політичних цілей. Будемо сподіватися, що наукові дослідження стануть приводом для написання науково-популярних праць із цієї теми, які розвіють стереотипи серед широкого читацького загалу. Тринадцять років тому Микола Засєєв-Руденко зняв фільм про Чорну раду, але він не вражає художніми якостями, тому, швидше за все, не справив вирішального враження на українську громадськість.
