Учора у Києві розпочала свою роботу міжнародна науково-практична конференція «Соціополіс в Україні: технології практичного будівництва». Ідея соціально-економічного руху українського суспільства «на випередження» вперше була сформульована Євгеном Марчуком у 1999 році і згодом автор розвинув її в аналітичному дослідженні «Україна: нова парадигма поступу», що побачило світ у травні цього року. За короткий час ідеї, викладені у книзі, знайшли відгук не тільки серед українських вчених, державних діячів, регіональних керівників, бізнесменів, але й серед іноземних. Зокрема, книгу вже перекладено румунською та вірменською мовами. А англійський варіант видання розміщено на сайті Швейцарської бібліотеки. Виступаючи на конференції, Є. Марчук визначив соціополіс як «регіон, де здійснюється перехід від одного типу суспільства до іншого, більш високого». Іншими словами, це територія, де найбільш прогресивні технології (як правило, випереджального характеру) одночасно застосовані у всіх сферах життя суспільства. На думку Марчука, «українське суспільство має всі передумови для швидкого створення і успішної діяльності структур розвитку нового типу», тільки «держава повинна надати можливість ініціативі «знизу» власноруч створити такі структури».
Потрібно відзначити, що в Україні на базі окремих міст, районів, навчальних і медичних установ уже створено і створюються соціополіси. Зокрема, на конференції виступили місцеві керівники міст Іллічiвськ, Рені, Овідіополь, яким вдалося втілити в життя поки що нову в Україні ідею. Зокрема, вони розповіли, що зуміли, використавши ресурси своїх населених пунктів та ідею соціополіса, частково чи повністю перемогти безробіття, низький рівень життя населення у названих містах, ввести безліч корисних нововведень. Однак опір цілого ряду чиновників розвитку соціополісів у нашій країні свідчить про те, що не всі ще вірять, що «рух на випередження» не є черговою утопією. Перевірити останнє твердження кореспондент «Дня» вирішив, звернувшись за коментарями до учасників конференції.
КОМЕНТАРІ
Євген УТКІН , директор корпорації «Квазар-Мікро»:
— Сьогодні у світі вже є приклади соціополісів. Наприклад, Силіконова долина у США. Кажучи про утопії, мені здається, якщо ми не будемо ставити перед собою надмету, ми нічого не досягнемо. Соціополіс — це, у моєму розумінні, передусім підтримка людей, лідерів, які ставлять перед собою такі надзавдання. Сьогодні в Україні здійснюються успішні проекти соціополіса — це приклад того, що такі ініціативи треба підтримувати. Соціополіс — це модель ідеальної держави.
Сергій КОЛЕВИЧ , мер міста Рені:
— У Рені був унікальний грунт для створення соціополіса — це і кордони, і транспортні коридори, і природні копалини, і можливість залучення інтелекту. Ми зробили місто цікавим для інвесторів, у тому числі і вітчизняних. Ми, використовуючи ідею соціополіса і потенціал міста, досягли зменшення безробіття, підвищення зарплати городянам. На шляху створення соціополісів в Україні тільки одна перешкода — є відповідне бажання городян, місцевої влади і політична воля вищої державної влади, але на рівні області ця ідея не сприймається. Можливо, вони вважають, що це утопія. Хоч приклад нашого міста свідчить про зворотне.
Ідея соціополіса з'явилася не відразу, і ми не відразу зрозуміли, що те, що ми створюємо, можна вмістити в одне поняття. Спочатку з'явилася інформація про випереджальні технології, потім — електронні гроші, електронне управління. А потім Євген Кирилович вимовив «соціополіс».
Артур БУЗДУГАН , головний вчений секретар Міжнародного економічного сенату (Молдова):
— Соціополіс — це не утопія. Це одна з форм утворення, в якому майбутнє людство буде визначати своє буття. Фактично до цього людство йшло дуже давно через технополіси, технопарки. Але це були проміжні етапи. А соціополіс враховує найголовніше — людський чинник. Ми через розвиток технопарків повинні прийти до того, що звільниться дуже багато робочої сили і буде розвиватися сама людина. Люди дійсно повинні бути задіяні в іншій — соціальній — сфері. Адже у розвинених країнах у соціальній сфері зайнято близько 40% населення. Ми повинні до цього йти. І в цьому сенс випереджального розвитку і просування — передбачати, вгадувати розвиток суспільства на основі різних утворень — міста, республіки, регіону, на міждержавному рівні.
У Молдові говорити про соціополіси почали вже давно — ще у 1996 році, на міжнародній конференції. Ми раді за українських колег, що вони цю ідею не просто підхопили, а швидко пройшли шлях до практичного втілення. У нас також проводяться роботи зі створення соціополісів, але у більш повільному темпі.
Сергій ПИСАРЄВ , Міжнародний центр інформаційних технологій, електронний проект «Бамбук»:
— Ідея соціополіса дуже дієва, і вона, безумовно, має право на життя. Для цього треба багато ще зробити. Але це не утопія, не нью-Васюки, не безтілесна мрія. Будь-яку ідею, будь- яку конструкцію можна втопити, перетворити у пусту говорильню. Але при стійкому відношенні, при підтримці держави ця ідея реалізовується.
Георг КАРАПЕТЯН , віце-президент Асоціації політологів Вірменії:
— Соціополіс — це далеко не утопія. Коли я почав читати статті і книгу Євгенія Кириловича, у мене відразу виникли асоціації з технополісом, технопарком. Особливо, якщо враховувати, що ми всі захопилися цим наприкінці перебудови. Це не утопія тому, що головна базова ідея, поставлена у його основу, правильна. Люди, які працюють з Є. Марчуком, з глибоким розумінням цієї істини підійшли до розробки цієї теорії. Ця ідея правильна як з часового погляду — зараз досягнення з надр людини важливіше, ніж досягнення з надр землі, — так і у просторовому значенні — тому що людина, яка жила у сімдесяту епоху, заслуговує особливого до себе ставлення. Багато невдач, пов'язаних з прямим застосуванням розроблених для інших систем реформ, трапилися внаслідок того, що не було враховано суб'єктивний людський чинник. А у соціополісі це відразу ставиться на перше місце. І я не схильний розглядати термін «соціополіс» як деяку моррівську чи кампанеллівську утопію. Але потрібно бути обережним, щоб не скотиться у певні трафарети, які давно вже гуляють світом. Соціополіс — це не місто щастя соціалізму. Для мене соціополіс — це ділянка міста, країни, де соціум важливіший, де інвестиції у людину і у співтовариство людей набувають більшого пріоритету, ніж інвестиції у широкому значенні цього слова.
Сьогодні конференція продовжить свою роботу. Про її підсумки «День» повідомить у наступних номерах.
