25 січня у музеї Івана Гончара у Києві етнічний фестиваль «Країна мрій» (ініціатор та ідейний натхненник Олег Скрипка) презентував містично-обрядову виставу «Адам і Єва» у виконанні гурту народної музики «Гуртоправці». Чоловік та жінка — тема вічна. Автор спектаклю, етнограф Ірина Клименко спробувала простежити її в українському фольклорі, починаючи із V століття і до ХIХ. Як виявилося, найчастіше у ньому зустрічаються жіноче ім’я Катерина та чоловіче — Василь. Тому у цій містерії саме так звуть українських Адама та Єву. Почуття, що виникають між ними двома, передаються за допомогою обрядів та пісень. Розмовна мова зведена до мінімуму. «Ці твори здебільшого записані під час наших експедицій на Київщину, Волинь, Чернігівщину, Полісся, Переяславщину, — говорить Ірина Клименко. — Їхні творці — безіменні селяни та міщани. Ми віднайшли також дуже стародавні пісні, яким близько тисячі років, а то й півтори. І це можна науково довести. Деякі з них ще язичницького періоду. Приміром, русального обряду «Сиділа русалка на кривiй березі», весільна «Ой, нема того на селі, що в нашої Катерини на столі»... У знахідках дещо пізнішого періоду — ХI—ХII століть — язичництво часто тісно переплетене з християнством. Наприклад, обжинкова композиція «Благослови, Божа Мати, нам цюю нивочку зжати».
Автор вистави розповідає, що ці стародавні твори збереглися переважно у районах річок Десни та Прип’яті, а також у Карпатах. Очевидно, там були дуже глибоко вкорінені традиції та уклад життя впродовж багатьох віків суттєво не змінювався. Саме там українці мали надто сильне відчуття своєї місцевості, тому вони асимілювали навіть цю культуру, що до них приходила.
Містично-обрядова вистава розпочинається символічним народженням Катерини та Василя. Про це сповістила колискова та християнізований кант ХVIII віку. У світі людському на обох чекають зустрічі зі світлими та темними силами. Особливо небезпечні ночі літнього сонцевороту, коли лісами блукають русалки та мавки. За допомогою пісенних творів періоду українського бароко та класицизму оспівано найглибші інтимні емоції, що виникають між чоловіком та жінкою. Перейшовши через кілька ритуалів: розігрування війни родів, туга за дівуванням і, відповідно, парубкування, він і вона одружуються.
Цей оригінальний життєпис історії одного кохання, що є збірним багатовіковим образом, вже бачили на Днях української культури у Швейцарії торік. За словами одного із учасників «Гуртоправців» Тараса Компаниченка, швейцарці були зачаровані емоційністю, історичністю, давністю української пісні та розмаїттям обрядовості. Тепер на часі — українські глядачі.
