Рішення FATF щодо України, яка за останній час істотно просунулася у справі протистояння кримінальному «пранню», на перший погляд, виглядає не таким уже й правомірним. Генеральний прокурор України Святослав Піскун, говорячи про розслідування щодо банку «Слов’янський», зазначав: «Ми вперше зіткнулися з таким масштабним відмиванням сотень мільйонів доларів США з України у країни Європи». При цьому він повідомив, що його доповіді з цього приводу «декілька разів передруковувалися як узагальнення й використання позитивного досвіду у боротьбі з відмиванням «брудних» грошей і розповсюджувалися в європейських правоохоронних структурах».
Нарівні з практичною боротьбою проти «нелегальних пралень» в Україні інтенсивно ведеться робота й на законодавчому рівні. На початку жовтня Президент України підписав закон про ратифікацію міжнародної конвенції щодо боротьби з фінансуванням тероризму. Нагадаємо, що, згідно із цією конвенцією, до осіб, які фінансують тероризм, належать суб’єкти, котрі надають гроші або проводять збирання коштів з наміром використати їх для здійснення злочинних дій (тероризм, захоплення заручників, повітряних суден тощо), а також інших дій, метою яких є смерть цивільних осіб, які не беруть участі в активних бойових діях, залякування населення або шантаж урядів або міжнародних організацій... Держави-учасники конвенції співпрацюють у сфері попередження злочинів, зокрема й шляхом зміни внутрішнього законодавства держави; вживають заходів, що забороняють на їхній території незаконну діяльність організацій, причетних до тероризму; зобов’язують фінансові установи та організації вживати заходів для ідентифікації своїх клієнтів, звертати увагу на незвичайні й підозрілі операції, повідомляти про такі операції до відповідних органів держави. Кожна держава-учасник конвенції вживає всіх необхідних заходів для визначення, пошуку, блокування й арешту коштів, які використовуються для здійснення злочинів.
Але якщо в країні не є чинним закон, що конкретизує положення цієї конвенції, особливо в частині фінансових операцій, то зрозуміло, що її положення ніби провисають і не дiють на повну силу. Керуючись цим, уряд України подав на розгляд Верховної Ради проект закону «Про фінансовий контроль в Україні» (він був зареєстрований у парламенті ще 30 серпня і пройшов тут перше читання). Під час обговорення цього закону уряд погодився з тим, що в законопроекті про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом, слід скоротити перелік так званих предикативних злочинів, що передують злочинам щодо відмивання коштів.
Разом із тим міністр фінансів Югор Юшко, який активно брав участь в урядовому тиску на парламентаріїв, тоді ж зазначав, що навіть у разі швидкого ухвалення цього закону Україна не може бути виключена з «чорного» списку на черговому засіданні групи FATF, оскільки, згідно з чинною процедурою, після ухвалення закону має минути рік, упродовж якого FATF здійснюватиме моніторинг виконання цього документа. Проте І. Юшко тоді висловлював сподівання, що, в разі неухвалення закону, FATF все ж не вживе яких-небудь економічних санкцій щодо України, оскільки «подібних прецедентів не було».
Схоже, зі сподіваннями ми дещо передали куті меду, що й призвело до вельми несприятливого для України рішення FATF. Тепер же навіть керівник «Укрфінмоніторингу», як офіційно називається департамент фінансової розвідки Мінфіну, Олексій Бережной відмовляється від коментарів. У його приймальні журналістів відправляють за ними в прес- службу. Чи не свідчить це про те, що українські «фінансові розвідники», які не зуміли добитися прихильності FATF, згодні поділити з парламентом відповідальність за можливі санкції?
Це припущення можна підтвердити, зокрема, тим, що коли приймається рішення про виключення з «чорного» списку, враховуються пропозиції приватного сектора, зокрема й банків та інших фінансових установ, а також представників низки професій — адвокатів, бухгалтерів і торговців нерухомістю. Чи працював український Мінфін також з ними, поки Верховна Рада двічі, з початку вересня, відкладала голосування щодо законопроекту (у другому читанні)? Гадаю, що багато хто, чий голос хотів би почути FATF, висловилися б на користь України. Принаймні голова наглядової ради банку «НРБ Україна» В’ячеслав Юткін сказав «Дню», коментуючи цю ситуацію: «Якби зі мною проконсультувалися із цього приводу, то я б порадив не залишати Україну в «чорному» списку. На мою думку, якщо в Україні й присутнє відмивання, то в дуже незначних масштабах порівняно з Росією та іншими країнами. Останніми роками в Україні було дуже багато зроблено, щоб довести це, i рішення не враховує всю здійснену практичну і законодавчу роботу. Інша річ, що воно стимулює роботу, яку належить провести парламенту для ухвалення відповідного закону. У той же час таким рішенням перекреслюється зроблене, а вживані FATF заходи не відповідають реальному стану речей в Україні. Її загроза світовій спільноті більше надумана, ніж реальна».
