Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

УПЦ МП підтвердила свою псевдосамостійність

27 січня, 2007 - 00:00

Щойно були оприлюднені результати першого у цьому році засідання Архієрейського собору Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) в Києві. Головним рішенням Собору стало категоричне відмовлення єпископів УПЦ МП від участі у об’єднавчій комісії, нещодавно запропонованої Президентом України під час зустрічі з ієрархами УПЦ КП. Зразу після цього прес-служба УПЦ МП поширила заяву, у якій говориться, що глава держави зневажає церковні канони і ставиться до рішення сугубо церковних питань як до політичних переговорів (Отцям УПЦ МП варто було би згадати церковну політику Костянтина Великого). Ця заява була повністю підтверджена останнім Архієрейським собором УПЦ МП: «Всебічно обговоривши пропозицію Президента, Собор вирішив утриматися від участі в створенні подібної комісії. Позиція єпископату УПЦ буде роз’яснена в спеціальній заяві». Прес-служба УПЦ МП також пояснює: «Президент звертається до нас, нiби питання розколу встало не 15 років тому, а вчора. Між тим, в УПЦ КП немає ні єпископів, ні священиків, а є тільки ряджені, у яких ми завжди готові прийняти покаяння, але вести переговори з ними не будемо. До того ж, у Конституції нічого не говориться про втручання Президента в церковні справи, так що, при всій повазі до Віктора Ющенка, ми вважаємо, що він виходить за рамки своїх повноважень».

Цю позицію прес-секретар УПЦ КП ігумен Євстратій прокоментував так: «Багато діячів УПЦ МП підтримали рішення Собору тільки через страх того, що їх запідозрять у нелояльності. Ми маємо достовірну інформацію про те, що деякі єпископи УПЦ МП є впевненими у тому, що діалог між двома православними церквами рано чи пізно, але почнеться».

У зв’язку зі згаданим Собором у Києві варто ще раз звернути увагу на характерну маніпуляцію назвою церкви, про яку йдеться. Тут, в Україні, вона називає себе УПЦ — Українською православною церквою. Її речники і журналісти іноді навіть звинувачують українські ЗМІ за вживання приставки «МП» — Московський патріархат. Хоча всім відомо, що в деяких східних і південних єпархіях цієї української церкви приставка «МП» вживається офіційно і прикрашає вивіски з назвами церковних установ.

Вельми показовим є й такий факт: в щойно оприлюднених в Києві рішеннях Собору МПЦ згадки про Московський патріархат, якому підпорядкована ця церква, немає. А тим часом, московські ЗМІ, скажімо, «Интерфакс-религия», подали повідомлення про цей самий Собор у Київській лаврі під такими, наприклад, промовистими назвами: «Необъединенное решение. Московский патриархат не будет входить в комиссию (!) по созданию единой церкви». Словосполучення «Українська православна церква» тут навіть не згадується. Не важко здогадатися, де і ким те «необъединенное решение» приймалося.

Але як ставляться до розколотого православ’я та до верховенства Московського патріархату самі українці? Останні загальнонаціональні соціологічні опитування свідчать, що понад 30% громадян України заявляють про приналежність до УПЦ КП, тоді як УПЦ МП підтримує лише 10%. (Ці данні щойно опублікувало «Українське демократичне коло» та служба Ukrainian sociology service.) За чисельністю прихильників УПЦ МП займає зараз третє місце — після Київського патріархату та нерелігійних громадян.

Опитування також показало, що УПЦ Київського патріархату за кількістю прихильників стоїть на першому місці в усіх макрорегіонах України, крім Криму та Донбасу. Так, на заході співвідношення на користь УПЦ КП становить 26,8% до 19,7%, в центрі та північному сході — 37% до 16,2%, на півдні та південному cході — 33,9% до 20,7. 30,7% українців вважають, що православна церква в Україні має бути Єдиною нацiональною церквою, пiдпорядкованою Київському патрiархату; лише 11,4% переконані, що православна церква в Українi має бути у складі Росiйської православної церкви. Як сказав віце-президент Української Ліги із зв’язків з громадськістю Олег Медведєв, наведені цифри не означають, що люди настільки добре розуміються на міжконфесійних стосунках православ’я. Ці дані швидше говорять про поширеність ідеї «Незалежній державі — незалежну православну церкву», як воно і прийнято в усьому православному світі.

Клара ГУДЗИК, «День»
Газета: 
Рубрика: